Фортунатівка
| село Фортунатівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Коростенський район |
| Громада | Малинська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1802 |
| Населення | 33 |
| Площа | 0,684 км² |
| Густота населення | 48,25 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11600 |
| Телефонний код | +380 4133 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°43′08″ пн. ш. 29°01′05″ сх. д. / 50.71889° пн. ш. 29.01806° сх. д.Координати: 50°43′08″ пн. ш. 29°01′05″ сх. д. / 50.71889° пн. ш. 29.01806° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
178 м |
| Водойми | Здривля |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 11600, Житомирська обл., Малинський р-н, с. Устинівка |
| Карта | |
  Фортунатівка | |
 Фортунатівка | |
| Мапа | |
| |
Фортуна́тівка — село в Україні, в Коростенському районі Житомирської області. Населення становить 33 осіб.[1] Входить до складу Малинської міської громади.
Історія[ред. | ред. код]
- 1802 рік — історична дата утворення с. Фортунатівка.[1]
- 1834 рік — в сільці (по рос.дєрєвнє) Фортунатівка проживала шляхта, яка носила прізвища:
- Барановські (отрим.дворянство),
- Василевські,
- Грінцевичі,
- Занєвичі (Зіневичі),
- Забродзькі,
- Корбути,
- Кулаковські,
- Левковичі (отрим.дворянство),
- Севруки
та інші.[2]
- 1864 рік — «Фортунатовка» (рос.) чи «Яновецкая Буда» (рос.) в 4-х верстах від Янівки, при безіменному струмку, що в Іршу впадає.
Жителів обох статей 180.
Належить до Янівського маєтку разом з селами Устинівкою, Булгачками та Кіанкою. Землі у всьому маєтку числиться 7359 десятин. В кінці минулого століття Янівка належала Яну Борейко, чеснику Новогродському, потім з 1801 року Йосипу Михаловському, а по смерті його у 1828 році його дружині, по другому шлюбу Юстині Крушинській. Сільце Фортунатівка зараховане до Янівського приходу. Церква (в Янівці) дерев'яна, в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці, побудована так давно, що ще в 1784 році невідомо було про час її побудови. У 1850 році вона поставлена на кам'яний фундамент і полагоджена.[3]
- 1865-68 роки — це поселення позначене на Спеціальній мапі Європейської Росії, яка була складена в 1865-68 роках, як «Буда-фортунатовка» (рос.).[4]
- 1900 рік — «Фортунатовка» (рос.) — сільце (рос.деревня)(власницька), Малинської волості, Радомисльського повіту (уѣзда), Київської губернії.
Має 35 дворів,
жителів чоловічої та жіночої статі – 230 осіб,
з них чоловіків - 120 і
жінок – 110.
Головне заняття жителів — землеробство. Відстань від повітового (уѣздного) міста до сільця — 25 верст, від найближчих: пароплавної станції «Чернобыль» — 103 версти, телеграфної та поштової (земської) «Малинъ» — 19 верст. В сільці нараховується землі 921 десятина, що належить поміщикам 571 десятина та іншим сословіям 350 десятин. Фортунатівка належить Феодосію Костянтиновичу Гринцевичу. Господарство в маєтку веде сам поміщик по трипільній системі.[5]
- 10 листопада 1921 рік — під час Листопадового рейду через Фортунатівку проходила Волинська група (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки.[6]
Постаті[ред. | ред. код]
- Барановський Василь Володимирович (1967—2015) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Офіційний веб портал Верховної Ради України. Облікова картка с. Фортунатівка.
- ↑ Чернецький Є.А. Історико-демографічний аналіз походження та розміщення шляхти на теренах Радомишльського повіту Київської губернії. 2009р.
- ↑ Л. И. Похилевич. Сказания о населенных местностях киевской губернии. Киев: Киево-Печерская лавра — 1864г. С.137.
- ↑ Спеціальна мапа Європейської Росії 1915 року (мапа І. А. Стрельбицького). Арк. 31.
- ↑ Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. — Кіевъ: Типографія Ивановой, аренд. А. Л. Поповымъ, Спасская 10, 1900. С.LXXV. С.1161.
- ↑ Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Фортунатівка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
| |||||||||||