Фурманюк Артем Сергійович
| Артем Фурманюк | |
|---|---|
| Народився |
31 січня 1981 (43 роки) Ростов-на-Дону |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Київ |
| Діяльність | журналіст, громадський діяч |
| Батько | Сергій Фурманюк |
| Мати | Катерина Фурманюк |
Артем Сергійович Фурманюк (нар. 31 січня 1981, Ростов-на-Дону) — український журналіст-розслідувач та громадський діяч. Автор численних публікацій, присвячених донецькому клану, корумпованим представникам МВС, СБУ та прокуратури. Є одним зі співавторів книги «Донецька мафія. Перезавантаження». Співпрацює з виданнями «Остров», Радіо «Свобода», «Ракурс», Pro-test.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 31 січня 1981 року в Ростові-на-Дону, де навчались його батьки.[1] Після закінчення навчання родина переїхала у Донецьк на батьківщину батька. Батько, Сергій Фурманюк — один із активістів Народного руху України у Донецьку у кінці 1980-х, незалежний журналіст-розслідувач, заступник головного редактора газети «Остро».[2] Відомий викриттям фальсифікацій у першому турі президентських виборів 2004 року в Донецьку.[3] Мати, Катерина Фурманюк, — також журналіст, спеціалізувалась на вугільній галузі.
Як журналіст починав працювати у донецькій опозиційній газеті «ОстроВ», у 2004 був прес-секретарем Донецького обласного осередку громадської організації «Пора!». У 2007 році Артем Фурманюк заснував сайт Pro-test[4], на якому публікував розслідування діяльності донецького кримінального клану, а також корупції в рядах МВС, СБУ і прокуратури. Частина його авторських матеріалів була використана укладачами антології «Донецька мафія», довідника про історію кримінальних угрупувань Донецької області, виданого фондом «Антикорупція».[3]
У 2010 році працював як оглядач «Радіо Свобода». 17 вересня 2010 року на сайті Радіо «Свобода» Артем Фурманюк опублікував статтю «Донецької мафії більше не існує. Де-юре…»[5], в якій критикував Генеральну прокуратури України, яка зняла звинувачення з лідера організованого злочинного угрупування Гіві Немсадзе, змінивши статус із «підозрюваного» на «випадкового свідка». Гіві Немсадзе українськими правоохоронцями був поданий у міжнародний розшук за підозрою у скоєнні 57 убивств на чолі організованої злочинної групи.[6] На наступний день після виходу статті Артем і його три товариші були жорстоко побиті міліціонерами.[6]
Зимою 2013—2014 року був активістом донецького Євромайдану. У березні 2014 під час захоплення Донецька проросійськими бойовиками був командиром десятки самооборони на мітингах у підтримку єдності України[7][3]. Після мітингу 13 березня 2014 року, на якому проросійськими бойовиками був убитий Дмитро Чернявський, Артем і ряд інших членів української самооборони були вимушені покинути Донецьк через переслідування з боку донецької міліції[8][9][10]. У квітні 2014 року став добровольцем «Правого сектору», виїжджав на розвідку у Донецьку область[3][11].
4 вересня 2014 року Артем Фурманюк брав участь у прес-конференції в УНІАН, на якій критично висловився на адресу комбата батальйону «Донбас» Семена Семенченка і повертається до журналістської діяльності[12].
31 серпня 2015 року Артем Фурманюк брав участь у мітингу під Верховною Радою проти «особливого статусу Донбасу», пропонованому у законопроекті № 2217 «Про внесення змін до Конституції України (у частині децентралізації влади)». Під час мітингу відбулись сутички демонстрантів з поліцією. 2 вересня Артем був заарештований у Справі 31 серпня за звинуваченнями у порушенні громадського порядку, організації масових заворушень та насильстві щодо працівників правоохоронних органів[13]. 27 листопада суд змінив міру запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт[14]. Судові засідання по справі тривають, адвокати затриманих звертають увагу, що події біля Верховної Ради не можна кваліфікувати як масове заворушення, тому що вони не супроводжувались захопленням приміщень та утриманням їх[15]. За свідченнями, Артем у сутичках з правоохоронцями участі не брав[13].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Артем Фурманюк - Біографія автора - Радіо Свобода. www.radiosvoboda.org. Процитовано 3 серпня 2019.
- ↑ "Острову" нет места ни в "Донбассе", ни в "Новом мире", ни на "Восток-Украине", или О том, как познаются в беде защитники свободы слова. Права Людини в Україні. Процитовано 2 серпня 2019.
- ↑ а б в г Донецкий журналист: находиться над схваткой не могу » Черноморская телерадиокомпания. Черноморская телерадиокомпания (рос.). 31 жовтня 2018. Процитовано 2 серпня 2019.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 3 серпня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Донецької мафії більше не існує. Де-юре... Радіо Свобода (укр.). Процитовано 3 серпня 2019.
- ↑ а б Привіт від Немсадзе?. www.ukrrudprom.com. Процитовано 3 серпня 2019.
- ↑ Все було не дарма: п’ять розповідей учасників кривавого українського мітингу в Донецьку (рос.). Радіо Свобода (укр.). Процитовано 18 лютого 2021.
- ↑ Інфобюлетень Є-SOS.Крим.Схід від 27.03 | Громадський Простір. www.prostir.ua (укр.). Процитовано 18 лютого 2021.
- ↑ Gazeta.ua (27 березня 2014). Жертв донецької трагедії 13 березня переслідує МВС. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 18 лютого 2021.
- ↑ На Самооборону намагаються навісити загибель донеччан – активіст. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 18 лютого 2021.
- ↑ Развал добровольческого движения в Украине: от А до Я. OBOZREVATEL PLUS (рос.). 22 червня 2015. Процитовано 18 лютого 2021.
- ↑ Легендарный комбат Семен Семенченко - это бренд МВД. Не лучше Януковича?. OBOZREVATEL PLUS (рос.). 7 вересня 2014. Процитовано 19 лютого 2021.
- ↑ а б Поліція. Кого звільнити і кого звільнити. Українська правда - Блоги. Процитовано 19 лютого 2021.
- ↑ Суд звільнив з-під арешту ще одного підозрюваного у заворушеннях 31 серпня. Збруч (укр.). 27 листопада 2015. Процитовано 19 лютого 2021.
- ↑ Тихий гучний процес 31 серпня. tyzhden.ua (англ.). Процитовано 19 лютого 2021.