Філоненко Петро

Петро Філоненко
Народження	12 грудня 1896(1896-12-12) Ємільчине, Звягельський повіт
Смерть	1 серпня 1960(1960-08-01) (63 роки) Детройт
Поховання	Саут-Баунд-Брук
Країна	УНР
Вид збройних сил	Армія УНР
Звання	Сотник, полковник; Українське Вільне Козацтво
Формування	Армія УНР
Нагороди	Орден «Залізний хрест» (УНР)

Петро́ (Євстафій) Філо́ненко (Филоненко) (12 грудня 1896, Ємільчине, Звягельський повіт, Житомирщина — 1 серпня 1960, Детройт, США) — сотник Армії УНР, полковник Вільного козацтва.

Життєпис

Петро Філоненко народився 12 грудня 1896 року в заможній селянській родині. Батько бажав, щоб він працював з ними, але син вирішив навчатися й поступив до Радомиської господарської школи, де його й застала Перша світова війна. Зголосився добровольцем до російського війська. Був направлений для проходження військової підготовки до 1-го артилерійського кінного дивізіону в Самарі. З 1915 року на фронті у складі кінної батареї 1-ї дивізії 5-ї армії.

Після того як у серпні 1917 року дивізію, у якій він служив, генерал Корнілов направив на Петроград, Петро Філоненко залишив її у чині молодшого офіцера та повернувся в рідні місця.

У період Гетьманщини був членом військового суду та служив у мобілізаційному відділі комендатури в м. Новограді-Волинському.

У 1919 році для боротьби з більшовицькими військами організував невеликий партизанський загін, який діяв на залізниці Коростень–Шепетівка. Діяльність загону привернула увагу командувача Армії УНР генерала Василя Тютюнника, який направив загін на залізницю Коростень—Овруч—Новоград-Волинський. Отримав ранг сотника. Потрапив у полон, після того як зрадник видав загін. Зазнав катувань у штабі червоної пластунської бригади в Лугини. Йому вдалося втекти. У 1920 році із загоном приєднався до 6-ї стрілецької дивізії, з якою взяв участь у Першому зимовому поході.

У 1920 році відмовився перейти Збруч з Армією УНР і залишився на Волині. 28 квітня 1921 року генерал Юрій Тютюнник генерал призначив його начальником 9-го повстанського району на Житомирщині й наказав готуватися до загального повстання.

У вересні 1921 року Філоненко перейшов польський кордон і прибув до штабу Тютюнника, де перед ним було поставлене завдання про забезпечення переходу польсько-радянського кордону загоном, що мав брати участь у повстанні. Це завдання він виконав, допомігши загону Нельговського перейти кордон у ніч з 19 на 20 вересня 1921 року.

Після цього він продовжив партизанські дії. У жовтні його загін захопив червоноармійців з 9-ї дивізію Котовського. З документів, що були в них, Філоненко зрозумів, що противник знав усе про групу Нельговського. Він упевнився в тому, що Григорій Заярний, який інспектував перехід, працював на ЧК. Про свої підозри він раніше доповідав керівництву Армії УНР, але йому не повірили. 10 листопада, коли Філоненко перебував у свого дядька в селі Мокляки, Заярний з групою чекістів оточив хату, але Філоненку вдалося врятуватися.

Після закінчення Другого зимового походу Філоненко залишається на Україні, проводить партизанську боротьбу. 12 серпня 1924 року повертається до Польщі і перебуває в Штабі спеціальних завдань при Уряді УНР. У 1939 році повітовий староста заборонив йому мешкати на Волині як «національно небезпечному елементові…». Філоненко перебирається в район Овруча для організації антибільшовицьких груп.

У серпні 1941 року керівництво Українського визвольного війська призначило Філоненка організатором протибольшевицьких повстанських груп біля Овруча, надавши йому звання полковника. Як відомо, у той час Армії УНР уже не було. Наказом УВВ Філоненко, пройшовши верифікацію, був затверджений у ранзі полковника. До 1945 року воював у складі Української повстанської армії.

Після закінчення Другої світової війни емігрував до США. У 1958 році видав книгу спогадів «3бpoйна боротьба на Волині». Помер 1 серпня 1960 року. Похований у містечку Саут-Баунд-Брук.

Джерела

• Скрипник Олександр. Українська розвідка. 100 років боротьби, протистоянь, звершень. — Київ : АДЕФ-Україна, 2019. — С. 82-85. — ISBN 978-617-7393-93-0.
• Отаман Петро Філоненко // Українське козацтво, (Чикаго). — 1976. — № 4 (38) (липень-вересень). — С. 24-26.
• Володимир Кравцевич-Рожнецький (23 листопада 2001). Дорога до Базара. Дзеркало тижня. Процитовано 10 травня 2023.

Література

• Коваль Роман. Житомирщина в боротьбі / Бібліотека Історичного клубу «Холодний Яр». — Київ: видавець Мельник М. Ю., Історичний клуб «Холодний Яр», 2020. — 512 с. — (Серія «Видатні українці». Кн. 10).