Фірлюк ангольський
| Фірлюк ангольський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Mirafra angolensis Barboza du Bocage, 1880 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Фірлюк ангольський[2] (Mirafra angolensis) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae). Мешкає на півдні Центральної Африки.
Довжина птаха становить 17—18 см, з яких від 4,6 до 5,8 см припадає на хвіст. Довжина дзьоба становить від 1,6 до 2,1 см. Середня вага становить 30–42 г. Виду не притаманний статевий диморфізм, хоча самці трохи більші і важчі за самиць.
Тім'я, потилиця і шия рудувато-коричневі. Верхня частина тіла рудувато-коричнева, поцяткована темними смужками. Обличчя охристе, горло білувате. Груди і живіт кремові, груди поцятковані темно-коричневими смужками. Живіт і гузка світло-кремові. Крила коричневі, краї крил рудуваті. Дзьоб зверху темно-роговий, знизу світліший. Очі червонувато-карі.
Виділяють три підвиди:[3]
- M. a. marungensis Hall, BP, 1958 — південний схід ДР Конго, південно-західна Танзанія;
- M. a. angolensis Barboza du Bocage, 1880 — північна, західна і центральна Ангола;
- M. a. antonii Hall, BP, 1958 — східна Ангола, південь ДР Конго, північно-західна Замбія.
Ангольські фірлюки мешкають в Анголі, Демократичній Республіці Конго, Замбії і Танзанії. Вони живуть на відкритих трав'яних рівнинах, порослих акаціями і чагарниками. Часто першими прилітають на поля, вигорілі під час пожеж.
Ангольські фірлюки харчуються комахами та насінням. Сезон розмноження триває з вересня по січень. У кладці 3 яйця. Яйця кремового кольору, поцятковані коричневими плямами.
- ↑ BirdLife International (2016). Mirafra angolensis. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 12 серпня 2021.
- Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
- Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, ISBN 3-00-011219-7.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |