Харчук Роксана Борисівна
| Роксана Харчук | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
28 квітня 1964 (60 років) м. Київ |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Національність | українка |
| Місце проживання | м. Київ |
| Діяльність | літературознавець, літературний критик |
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Посада | старший науковий співробітник Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України |
| Конфесія | греко-католичка |
| Діти |
дочка: Софія син: Любомир |
| |
Харчук Роксана Борисівна (28 квітня 1964, м. Київ) — український літературознавець, перекладачка, кандидат філолог. наук, старша наукова співробітниця відділу шевченкознавства Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. Лауреатка премії ім. О. Білецького, лауреатка державної премії з науки і техніки 2017 р. за роботу «Шевченківська енциклопедія»[1].
Дочка письменника Бориса Харчука.
До життєпису[ред. | ред. код]
Закінчила полоністику Київського університету ім. Т. Шевченка у 1986. Кандидат філологічних наук (з 1992).
Працює у відділі шевченкознавства Інституту літератури НАН України ім. Т. Шевченка.
В університеті «Києво-Могилянська академія» в 1997—1999 викладала польську мову, у 2006—2008 — курс сучасної української прози. Редагувала відділ «Літературознавство і компаративістика» у часописі для вчителів української мови і літератури «Дивослово» 2009—2021.
Нині редагує 12 том «Історії української літератури: у 12 т.».
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Авторка підручника «Сучасна українська проза: Постмодерний період» (2008). Працювала над «Шевченківською енциклопедією: у 6 т.», була редактором і автором статей до цього видання. Шевченкознавчі зацікавлення втілилися у монографіях: «Історична пам'ять Шевченка: спроба реконструкції» (2019), «Шевченко, його читачі й нечитачі у ХІХ ст.» (2021).
Переклала «Сталінізм в Україні» (1995) Григорія Костюка, «Щоденник» (1999) Вітольда Ґомбровича, «Літературно-ідеологічні напрямки в Західній Україні, 1919–1939 роки» (1999) Романа Олійника-Рахманного, «Бунт покоління» (2004) Богуміли Бердиховської і Олі Гнатюк та ін.
Авторка численних статей, які друкувалися у часописах «Дивослово», «Кур'єр Кривбасу», «Слово і час», «Сучасність», а також на електронних ресурсах «Літакцент» і «Збруч».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 19 травня 2018 року № 138/2018 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2017 року». Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 25 травня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Харчук Роксана Борисівна |
- Харчук Роксана Борисівна // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 592-593.
- Роксана Харчук [Архівовано 13 листопада 2009 у Wayback Machine.]
- «Знак» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 394.