Ходіння по муках (фільм, 1959)
Про однойменний радянський багатосерійний телевізійний художній фільм див. Ходіння по муках (фільм, 1977)
Сестри | |
|---|---|
| рос. Сёстри | |
 | |
| Жанр | історична драма |
| Режисер | Григорій Рошаль |
| Сценарист | Борис Чирсков |
| На основі | Ходіння по мукахd |
| У головних ролях |
Руфіна Ніфонтова Ніна Веселовська Вадим Медведєв Микола Гриценко |
| Оператор | Леонід Косматов |
| Композитор | Дмитро Кабалевський |
| Художник | Йосип Шпінель |
| Кінокомпанія | "Мосфільм" |
| Тривалість | 100 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |
 СРСР |
| Рік | 1957 |
| IMDb | ID 0168162 |
| Вісімнадцятий рік | |
|---|---|
| рос. Восемнадцатый год | |
 | |
| Жанр | історична драма |
| Режисер | Григорій Рошаль |
| Сценарист | Борис Чирсков |
| На основі | Ходіння по мукахd |
| У головних ролях |
Руфіна Ніфонтова Ніна Веселовська Вадим Медведєв Микола Гриценко |
| Оператор | Леонід Косматов |
| Композитор | Дмитро Кабалевський |
| Художник | Йосип Шпінель |
| Кінокомпанія | "Мосфільм" |
| Тривалість | 103 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |
СРСР |
| Рік | 1958 |
| IMDb | ID 0168162 |
| Похмурий ранок | |
|---|---|
| рос. Хмурое утро | |
 | |
| Жанр | історична драма |
| Режисер | Григорій Рошаль |
| Сценарист | Борис Чирсков |
| На основі | Ходіння по мукахd |
| У головних ролях |
Руфіна Ніфонтова Ніна Веселовська Вадим Медведєв Микола Гриценко |
| Оператор | Леонід Косматов |
| Композитор | Дмитро Кабалевський |
| Художник | Йосип Шпінель |
| Кінокомпанія | "Мосфільм" |
| Тривалість | 105 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |
СРСР |
| Рік | 1959 |
| IMDb | ID 0168162 |
«Ходіння по муках» — радянський повнометражний художній фільм-історична драма в трьох частинах за однойменним романом Олексія Толстого, його перша екранізація. Знятий Григорієм Рошалем на кіностудії «Мосфільм» в 1957—1959 роках.
Три частини фільму названі, так само як книги трилогії А. Толстого: «Сестри» (1957), «Вісімнадцятий рік» (1958) і «Похмурий ранок» (1959)
Сюжет[ред. | ред. код]
Фільм присвячений долі двох сестер — Каті й Даші, на тлі розвалу Російської імперії і Громадянської війни, і їх історіям кохання відповідно до Рощиного і Телєгіного. Екранізація слідує тексту роману зі скороченнями, пов'язаними з кіноформатом.
Фільм № 1. «Сестри»[ред. | ред. код]
1914 рік: показана безмовна сцена поїздки Каті з Бессоновим в прольотці. Далі слідує візит Даші на квартиру Телєгіна, вечір футуристів і знайомство з Телєгіним. Епізод скороминущої зустрічі Даші з Телєгіним вже навесні, коли вона не помічає його. Фіалки в подарунок від Бессонова і зізнання Каті в любові до нього. Вечірній прийом у Смоковникова і презентація «Сучасної Венери». Телєгін стає свідком страйку на заводі та розстрілу робітників. Даша приходить до Безсонова і пізніше вимовляє сестрі, після чого Катя зізнається чоловікові в зраді. Сестри роз'їжджаються з Петербурга: Катя — в Париж, а Даша складає іспити і їде до батька в Самару. На волзькому пароплаві вона знову зустрічає Телєгіна.
У батьківській квартирі Даша чує новину про вбивство ерцгерцога. Батько відправляє Дашу в Крим, щоб вона знайшла Катіного чоловіка Миколу Івановича і щоб той врятував Катю від її душевних вагань в Парижі. У Криму Бессонов лізе у вікно спаленьки Даші, але вона виганяє його. Нова випадкова зустріч з Телєгіним, який приїхав до неї попрощатися перед відходом на фронт, — починається Перша світова війна.
Даша отримує звістку про зникнення Телєгіна на фронті безвісти й починає працювати медсестрою. Катя повертається до Росії, і сім'я знову збирається в Москві, де Микола Іванович вперше приводить до хати Вадима Рощина. Телєгін тим часом перебуває в полоні, і після бунту, що спалахнув через самогубство російського офіцера, постає перед судом, звідки примудряється втекти. Катя також йде в медсестри. Настає 1917 рік: Рощин приходить до неї попрощатися перед від'їздом в чинну армію, і вони зізнаються один одному у своїх почуттях. Телєгін же приїжджає в Москву і знаходить Дашу в госпіталі.
Він їде в Петербург, де проходять численні демонстрації. Під час Лютневої революції Телєгін в Москві з Дашею. (В цій частині фільму — численні групові зйомки натовпу з транспарантами на тлі впізнаваних пам'яток обох столиць). Герої стають свідками засідання Ради робітничих депутатів. Молодята Даша і Телєгін поселяються в напівпорожній квартирі в Петрограді. Микола Іванович на фронті, агітуючи солдат, каже щось невдале, і його лінчують. Пізніше в Петрограді сестри розповідають таємниці про Рощина у квартирі Телєгіна, який пізніше приходить в гості вечеряти перед відходом в Добровольчу армію.
Фільм № 2. «Вісімнадцятий рік»[ред. | ред. код]
1918 рік. У засніженому голодному Петрограді Телєгін на радянському мітингу зустрічає робочого Рубльова. У замерзлій квартирі сидить Даша в депресії після втрати дитини. Вона вирішує розлучитися з Телєгіним, який у підсумку їде воювати за Ради на Кубань.
Катя ж їде в поїзді з Вадимом в Ростов, і по дорозі вони зустрічають Олексія Красильникова, його колишнього вістового. У Ростові-на-Дону, в гостях, Тьотькін, колишній товариш по службі Рощина, дає притулок Каті після сварки з Рощиним. Він пробирається в Білу армію, де знайомиться з Онолі. Білі намагаються взяти Катеринодар, але генерал Корнілов гине напередодні атаки.
Телєгін в степах зустрічається з Рубльовим, надісланим в армію під командуванням Сорокіна комісаром. Вони відправляються в штаб Сорокіна за наказом про допомогу полку «Пролетарська свобода» і отримують відмову. (У фільмі позитивний робітник Рубльов, на відміну від книги, стає важливим персонажем і займає місце інших героїв — наприклад, за текстом Толстого, супутником Телєгіна був комісар Соколовський). Потім Телєгін і Рубльов спостерігають, як Сорокін молодецьким наскоком утихомирює обурення своїх солдатів.
Поручик Онолі стріляє в спину Рощину. Комісар Гимза відправляє Телєгіна в центр з посланням про те, що Сорокін перетворюється на диктатора. Онолі повідомляє Каті про загибель Рощина. У поїзді вона розмовляє з німцем і залишає йому свою адресу, потім поїзд грабують махновці, і її беруть в полон. В результаті Катю веде Красильников. Рощин приїжджає до Тьотькіна в пошуках Каті, потім вирушає з ним до Катеринослава.
Фільм № 3. «Похмурий ранок»[ред. | ред. код]
Третій фільм кінотрилогії закінчує оповідання про громадянську війну в Росії 1918—1920 років. Взаємини двох люблячих пар, що розгортаються на тлі історичних подій, приходять до логічного фіналу.
У ролях[ред. | ред. код]
У головних ролях[ред. | ред. код]
| Актор | Роль |
|---|---|
| Руфіна Ніфонтова | Катя |
| Ніна Веселовська | Даша |
| Вадим Медведєв | Телєгін |
| Микола Гриценко | Рощин |
У ролях[ред. | ред. код]
Фільм № 1. «Сестри»[ред. | ред. код]
| Актор | Роль |
|---|---|
| Віктор Шарлахов | Смоковников Микола Іванович, адвокат, чоловік Каті |
| Володимир Муравйов | Булавін Дмитро Степанович, батько Каті і Даші |
| Владлен Давидов | Бессонов Олексій Олексійович, поет-декадент |
| Павло Винников | Тьотькін |
| Сергій Яковлєв | Рубльов Василь, робітник |
| Віктор Яковлєв | Мельшин, полонений офіцер |
| Петро Модников | Жуков, полонений офіцер |
| Алевтина Рум'янцева | дівчина (немає в титрах) |
| Віра Бурлакова | епізод |
Фільм № 2. «Вісімнадцятий рік»[ред. | ред. код]
| Актор | Роль |
|---|---|
| Майя Булгакова | Агрипина Чебрець |
| Віктор Авдюшко | Іван Гора |
| Сергій Яковлєв | Рубльов Василь, робітник |
| Павло Винников | Тьотькін |
| Віктор Яковлєв | Мельшин, полонений офіцер |
| Євген Матвєєв | Сорокін, головком |
| Григорій Кирилов | Бєляков, начальник штабу Сорокіна |
| Володимир Муравйов | Булавін Дмитро Степанович, батько Каті і Даші |
| Леонід Пархоменко | Олексій Красильников |
| Євген Тетерін | німець, попутник Каті |
| Михайло Козаков | Онолі, поручик Білої армії, недруг Рощина |
| Олександр Смирнов | Тєплов, офіцер Білої армії, знайомий Рощина |
| Володимир Сез | фон Мекке, офіцер Білої армії, знайомий Рощина |
| Костянтин Немоляєв | Говядін Семен Семенович, самарський залицяльник Даші |
| Віктор Адаменко | Нефьодов Кузьма Кузьмич, попутник Даші, дяк-розстрига |
Фільм № 3. «Похмурий ранок»[ред. | ред. код]
| Актор | Роль |
|---|---|
| Майя Булгакова | Агрипина Чебрець |
| Віктор Авдюшко | Іван Гора |
| Павло Винник | Тьотькін |
| Леонід Пархоменко | Олексій Красильников |
| Петро Модников | староста |
| Віктор Адаменко | Нефьодов Кузьма Кузьмич, попутник Даші, дяк-розстрига |
| Любов Соколова | Онися |
| Наталія Кустинська | Маруся |
| Нонна Мордюкова | Мотря Красильникова |
| Борис Андрєєв | матрос Чугай |
| Анатолій Соловйов | Латугін |
| Віталій Матвєєв | Нестор Іванович Махно |
| Володимир Бєлокуров | Льова Задов |
| Володимир Таскін | Чорний, ідейний анархіст |
| Віктор Яковлєв | Мельшин, полонений офіцер |
| Олег Голубицький | Михайло Шаригін |
| Семен Свашенко | Яків |
| Олександр Титов | Чесноков, командир бригади |
| Ніна Меньшикова | Онися |
| Микола Гладков | голова ревкому Катеринослава |
| Віра Бурлакова | епізод |
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Режисер-постановник: Григорій Рошаль
- Сценарій: Борис Чирсков
- Оператор-постановник: Леонід Косматов
- Композитор: Дмитро Кабалевський
- Художник-постановник: Йосип Шпінель
- Звукооператор: Лев Трахтенберг
- Художник по костюмах: Ольга Кручиніна
- Художник-гример: Є. Ломова
- Другі режисери: Мері Анджапарідзе, М. Заржицька, К. Полонський
- Другий оператор: Володимир Мінаєв
- Монтаж: Єва Ладиженська
- Редактор: Н. Рудакова
- Комбіновані зйомки:
- * Оператор: Борис Арецький
- * Художник: Людмила Александровська
- Заступник директора картини: Сергій Каграманов
- Директор картини: Віктор Циргіладзе: Військові консультанти:
- Генерал-лейтенант інженерно-технічної служби Валентин Орловський
- Генерал-лейтенант Микола Осликовський: Оркестр Управління по виробництву фільмів
- Диригент: Дмитро Кабалевський
Посилання[ред. | ред. код]
- Ходіння по муках на сайті IMDb (англ.)
|
