Хомайко Юрій Миколайович
| Хомайко Юрій Миколайович | |
|---|---|
| Народився | 11 жовтня 1951 |
| Помер | 12 березня 2024 (72 роки) |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | журналіст, художній критик, театральний критик |
| Відомий завдяки | журналіст |
| Alma mater | МДУ |
| Членство | Національна спілка журналістів України |
Юрій Миколайович Хомайко (11 жовтня 1951 — 12 березня 2024) — український журналіст, театральний критик, мистецтвознавець.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 11 жовтня 1951 року. Випускник факультету журналістики Московського державного університету ім. Михайла Ломоносова. За радянських часів працював в обласних газетах України й Росії, був завідувачем літературної частини драматичного театру. За часів перебудови співпрацював із незалежною пресою, недержавними видавництвами Москви та Ленінграда. 1993 року повернувся до рідного Харкова. Обіймав штатні посади в редакціях газет «Вечерний Харьков», «Харків'яни», «Слобідський край», «Новая городская газета» (заступник головного редактора), «Нова демократія», до зникнення Климентієва Василя працював в редакції газети «Новий стиль»[1]. Публіцист, есеїст, літературний та театральний критик[2]. Член Національної Спілки журналістів та Національної Спілки театральних діячів України. Викладав курси «Історія журналістики», «Роль та значення ЗМІ в сучасному суспільстві», «Теорія та практика журналістських жанрів», «Організація роботи редакції над випуском газети».
Останній місяць перебував переважно у лікарні, переніс складну операцію. Помер 12 березня 2024 року після важкої хвороби[3].
Нагороди[ред. | ред. код]
Лауреат творчої муніципальної премії ім. Г.Квітки-Основ'яненка (2007), неодноразовий лауреат обласних журналістських конкурсів «Часопис».
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Книги
- К 50-летию научной деятельности профессора Владимира Петровича Бабича / Сост.: Ю. Н. Хомайко. — Х. : Каравелла, 2006. — 340 с.
- Публікації
- Треплева начинает, ОСИПОВ проигрывает[недоступне посилання з Июнь 2019]
- А был ли Гамлет? [Высказывания] / записала И. Румянцева / / Время. — 2002. — 30 мая: ил. — Авт: А. Чепалов, Ю. Хомайко, А. Барсегян.
- Хомайко, Ю. Нахватанность пророчества НЕ сулит … / Юрий Хомайко / / Хар-кивьяны. — 2002. — № 22 (39).
- Барсегян, А. С. Но НЕТ печальнее на свете, чем повесть о Ромео и Джульетте ": [беседа с Режиссёр А. С. Барсегяном о предстоящей премьер / А. С. Барсегян; записали Ю. Хомайко] / / Веч. Харьков — 1994 .- 6 окт .
- Хомайко, Ю. Сватовство без любви: [премьера спектакля «Женитьба» в театре им . А. С. Пушки-на] / Юрий Хомайко / / Новая демократия. — 2008. — 20 фев: ил.
- Хомайко, Ю. Упрощенная классика: в спектакле «Вий» в Театре для детей и юношества / Юрий Хомайко / / Вечерний Харьков. — 1993. — 9 дек.
- Почему исчез Василий Климентьев? Версии [Архівовано 25 вересня 2010 у Wayback Machine.]
- Хомайко Ю. Трудные уроки жизни. — ЛГ, 1973, 7 марта, No 10, с. 5.
- Хомайко Ю. Андрей Миронов веселый и серьёзный. — «Тамбовская правда», 1977. 26 ноября. с. 129.
- Садовский, Л. Есть «Пророк» в нашем отечестве: [беседа с режиссёром-постановщиком спектакля] / Леонид Садовский; [записал Ю. Хомайко] // Веч. Харьков. — 1994. — 22 сент.
- Хомайко, Ю. Пророк и рок / Юрий Хомайко // Веч. Харьков. — 1994. — 10 нояб.: ил.
- Логвиненко, Н. Пойдут ли за Пророком? / Нина Логвинова // Панорама. — 1995. — № 22 (май). — С. 8.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Світлана ЗОЗУЛЯ (26 серпня 2010). Зник журналіст Климентьєв (укр.). «Gazeta.ua». Процитовано 12 березня 2024.
- ↑ Віталіна ЗІНЬКІВСЬКА (14 березня 2019). Як живуть театри Харкова без гастролерів з Росії (укр.). «BBC News Україна». Процитовано 12 березня 2024.
- ↑ Андрiй КРАВЧЕНКО (13 березня 2024). Помер відомий харківський журналіст (укр.). «Status Quo ». Процитовано 13 березня 2024.
Джерела[ред. | ред. код]
- Сто дней от присяги
- Провідні викладачі[недоступне посилання з травня 2019]