Хіманич Ігор Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Ігор Хіманич
Особисті дані
Повне ім'я Хіманич Ігор Миколайович
Народження 11 червня 1966(1966-06-11) (57 років)
  Кривий Ріг, УРСР
Зріст 177 см
Вага 70 кг
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1986 СРСР «Зірка» К 2 (-?)
1989 СРСР «Колос» Н 4 (-?)
1989—1990 СРСР «Кривбас» 5 (-?)
1991—1992 СРСР / Україна «Хімік» С 52 (-?)
1993 Україна «Рось» 2 (-1)
1995—1996 Україна «Десна» 57 (-38;4)
1997 Україна «Славутич-ЧАЕС» 16 (-13;3)
1999 Україна «Система-Борекс» 2 (-0)
2003 Білорусь «Сморгонь» 6 (-7)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 23 жовтня 2017.

І́гор Микола́йович Хіма́нич (11 червня 1966, Кривий Ріг, УРСР) — радянський та український футболіст, воротар. Відомий за виступами у складі сєвєродонецького «Хіміка», чернігівської «Десни» та низки інших клубів. Нині — тренер воротарів липоводолинського «Альянсу»

Життєпис[ред. | ред. код]

Ігор Хіманич народився у Кривому Розі, де й почав займатися футболом у ДЮСШ «Кривбас» під проводом Володимира Яшника. Захищав кольори місцевої команди «Авіаучилище», що виступала у чемпіонаті області. 1986 року дебютував у складі кіровоградської «Зірки», за яку провів 2 поєдинки та зник з радарів футбольних спеціалістів. Наступну спробу закріпитися у команді майстрів здійснив у 1989 році, приєднавшись до нікопольського «Колоса», однак вже у тому ж сезоні повернувся до рідного міста, уклавши угоду з «Кривбасом». Втім у жодній з перерахованих команд Хіманич так і не став основним голкіпером, задовольняючись нечастими появами на футбольному полі.

По справжньому розкритися голкіпер зміг лише у Сєвєродонецьку, де виступав за «Хімік» у останньому чемпіонаті СРСР та двох перших чемпіонатах України. У 19931994 роках нетривалий час захищав кольори білоцеркіцвської «Росі» та аматорського клубу «Кривбас-Руда».

Навесні 1995 року Хіманич приєднався до чернігівської «Десни», з виступами у складі якої пов'язані його основні успіхи. Саме у Чернігові Хіманич вперше зарекомендував себе як воротар-бомбардир, чотири рази вразивши ворота суперників. Разом з командою він здобув «золото» другої ліги та право на підвищення у класі, однак у першій лізі так і не зіграв, перейшовши з «Десни» до «Славутича-ЧАЕС».

Наприкінці 1999 року захищав кольори бородянської «Системи-Борекс», згодом грав у аматорському чемпіонаті за варвинський «Факел» та менську «Інтерагросистему», що виступала у обласних змаганнях.

2003 року переїхав до сусідньої Білорусі, де протягом двох сезонів суміщав функції голкіпера та тренера воротарів у «Сморгоні». У дебютному чемпіонаті здобув «бронзу» першої білоруської ліги. Після повернення 2005 року до України працював у южноукраїнській «Олімпії ФК АЕС»[1], у одному з матчів потрапив до заявки команди, однак на полі так і не з'явився.

Влітку 2011 року Ігор Хіманич слідом за Володимиром Уткіним, з яким він працював у «Сморгоні» та «Олімпії ФК АЕС», перебрався до Таджикистану, де тренував воротарів в «Худжанді» та «ЦСКА-Памір»[2].

Після вояжу до Середньої Азії Хіманич повернувся на Київщину, де приєднався до клубу «Володарка», що виступав у чемпіонаті області. Нетривалий час виконував обов'язки головного тренера команди[3], а згодом допомагав керувати тренувальним процесом Миколі Литвину[4]. Паралельно з тренерською роботою продовжував кар'єру футболіста, зайнявши місце у воротах клубу. Після того, як інвестор «Володарки» Олександр Синьоокий вирішив підтримати фінансово білоцерківський «Арсенал», Хіманич разом з Литвином та великою групою футболістів перебрався до клубу другої ліги. У Білій Церкві працював до кінця 2016 року. Паралельно з роботою в «Арсеналі», у 2015 році виконував обов'язки головного тренера «Росі», що виступала на першість Київської області[5].

2017 року перейшов на посаду тренера воротарів київського «Арсенала».

Досягнення[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Олимпия ФК АЭС» начал подписывать контракты (рос.) . «Николаевские новости». Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 29 жовтня 2017.
  2. Уткин — главный тренер ЦСКА (рос.) . «Cissoccer». Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 29 жовтня 2017.
  3. Чемпіонат області: Дубль Олександра Шоми приносить перемогу бородянцям. «Бородянський футбол». Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 29 жовтня 2017.
  4. Кадровий потенціал-2013 (2). Офіційний сайт КОФФ. Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 29 жовтня 2017.
  5. Бондаренко залишив «Рось». Офіційний сайт КОФФ. Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 29 жовтня 2017.
  6. Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  7. Батько і син у одній команді. Офіційний сайт КОФФ. Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 29 жовтня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю