Хімічна теорія графів
Хімічна теорія графів — топологічний розділ математичної хімії, в якому застосовується теорія графів для математичного моделювання хімічних явищ[1]. Піонерами хімічної теорії графів є Александру Балабан[en] , Анте Ґраовац[en] , Іван Ґутман[en] , Гаруо Госоя[en] , Мілан Рендіч[en], Ненад Тринайстич[en], Гаррі Вінер та інші. Відомо, що 1988 року кілька сотень дослідників працювали в цій галузі, щорічно публікуючи близько 500 статей. У галузі написано низку монографій, зокрема двотомну вичерпну працю Тринайстича «Теорія хімічних графів», в якій узагальнено знання в цій галузі аж до середини 1980-х років[2].
Прихильники теорії стверджують, що властивості молекулярного графу (тобто теоретичного подання молекули у вигляді графу) дають цінну інформацію про хімічні явища. Інші стверджують, що графи грають лише другорядну роль у хімічних дослідженнях. Одним з варіантів застосування цієї теорії є подання матеріалів у вигляді нескінченних евклідових графів, зокрема кристалів за допомогою періодичних графів[en].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Danail Bonchev, D.H. Rouvray (eds.) (1991) «Chemical Graph Theory: Introduction and Fundamentals», ISBN 0-85626-454-7
- ↑ A review [Архівовано 22 січня 2022 у Wayback Machine.] of the book by Ivan Gutman, Oskar E. Polansky, «Mathematical Concepts in Organic Chemistry» in SIAM Review Vol. 30, No. 2 (1988), pp. 348—350
|
|
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |