Цісарсько-королівська артилерія (Австро-Угорщина)
Цісарсько-королівська артилерія (Австро-Угорщина) (нім. Österreichisch-Ungarische Artillerie) була складовою частиною Збройних сил Австро-Угорської імперії (нім. Österreichisch-Ungarische Landstreitkräfte).
Поділ артилерії[ред. | ред. код]
У мирний час артилерія складалась з:
- Польової артилерії
- Фортечної артилерії
- Гірської артилерії
- Технічної артилерії (нім. Technische Artillerie) (артилерійські арсенали)
- Артилерійських навчальних закладів, полігонів.
Польова артилерія[ред. | ред. код]
У підрозділах ц.к. артилерії Ландверу польова артилерія складалась з восьми полків польових гармат і восьми полків польових гаубиць, а у к. Ландвері (Гонвед) було вісім полків польових гармат і один мобільний дивізіон кінної артилерії. Основним виробником польових гармат з високими технічними характеристиками була компанія «Шкода» у Плзені. Це дозволило їх використовувати без значних модернізацій до кінця війни, хоча через довоєнну економію на початок війни резерв гармат був доволі обмеженим. До польової артилерії належали: гармати
- 8 см польова гармата М.99
- 8-см гармата М.5
- 8-см польова гармата M. 17
- 8 см польова гармата М.18
- 9 см польова гармата M 75/96
- 90 мм М.75 і М.75/90
- 10 см польова гармата М.99
- 104 мм гармата М.15
- 15 см польова гармата М.94
- 15 см польова гармата М.14
- 15 см польова гармата М.15
- 15 см автогармата М.15/16
гаубиці
- 10-см польова гаубиця М.14
- 15-см важка польова М.14
- 15-см важка польова гаубиця М.15
- 24 см мортира М.98
міномети
- 8 см міномет М.15
- 9 см міномет М.14
- 9 см міномет М.17
- 10,5 см міномет М.15
- 14 см М.15
- 12 см міномет М.15
- 12 см міномет М.16
- 15 см міномет М.15 М. Е.
- 20 см міномет М.16
- 22,5 міномет М.15
- важкі 26-см М.17
Фортечна артилерія[ред. | ред. код]
Фортечна артилерія використовувалась на обладнаних позиціях для захисту фортифікацій в час ворожого наступу. На час війни було прийнято на озброєння декілька нових типів важких гармат.
До фортечної і облогової артилерії належали: гармати
- 10-см баштова гаубиця T.H. M9
- 12 см гармата М.80
- 15 см гармата М.80
- 18-см коротка гармата М80
- 240-мм гармата М16,
- 350-мм корабельні гармати L/45 M 15
- 35 см морська гармата L/45 M.16
гаубиці, мортири
- 15 см мортира М.80
- 21 см мортира М.16/18
- 24 см мортира М.98
- 24 см мортира М.16
- 30,5 см мортира М.11
- 30,5 см мортира М.16
- 10-см баштова гаубиця T.H. M9
- 15-см баштова гаубиця 1
- 380 мм гаубиця М16,
- 42-см гаубиця М.14, М.16, М.17.
Гірська артилерія[ред. | ред. код]
Під час війни гірська артилерія була озброєна доволі різнотиповими гарматами. Доволі значна частка гармат була застарілою без компенсаторів віддачі. На Італійському фронті у Східних Альпах зокрема ще застосовувалась бронзова 65-мм гірська гармата зразка 1861 року.
До гірської артилерії належали: гармати
- 70-мм гірська гармата М.99
- 75-мм гірська гармата М 15
- 100 мм гірська гармата М.99
- 100 мм гірська гармата М.8
- 10-см гірська гармата М.16, гаубиці
- 100 мм гірська гаубиця.
Технічна артилерія[ред. | ред. код]
Технічна артилерія займалась теорією розвитку артилерії, підготовкою артилерійських інженерів. Вони розробляли технічні вимоги для розробки нових артилерійських систем, матеріалів для гарматних цівок, вибухових матеріалів, пороху. Артилерійський арсенал у Відні складався з артилерійської фабрики, складу для необхідних матеріалів, відділу підготовки спеціалістів для виробництва і прийомної комісії вироблених гармат. Фабрика амуніції і артилерійського спорядження знаходилась У Нойштадті, фабрики пороху у Блюменау, Любляни.
Артилерійські полігони[ред. | ред. код]
Поміж 1874—1896 роками проводились 4-6 тижневі прискорені курси підготовки артилеристів. З 1896 почали проводити трьохмісячні курси польової артилерії на полігонах біля міст угорського Тата, трансильванських Сібіу, Ліпова. Новий центральний полігон на 6000 гектарах заклало військове міністерство 1901 біля угорського міста Hajmáskér у комітаті Веспрем з казармами для 250 офіцерів, 2200 вояків, 1120 коней. Тут вопробовували польову і фортечну артилерію.
Джерела[ред. | ред. код]
- Łukasz Chrzanowski: Artyleria Austro-Węgierska 1860—1890. FORT, Przemyśl 2008, ISBN 978-83-923657-7-8, (Architectura et ars militaris 16) (поль.)
- Erwin Anton Grestenberger: K.u.k. Befestigungsanlagen in Tirol und Kärnten 1860—1918. Verlag Österreich u. a., Wien 2000, ISBN 3-7046-1558-7 (нім.)
- M. Christian Ortner: Die österreichisch-ungarische Artillerie von 1867 bis 1918. Verlag Militaria, Wien 2007, ISBN 978-3-902526-12-0 (нім.)
|