Часів Яр
Часів Яр | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Область | Донецька область | ||||||||
Район | Бахмутський район | ||||||||
Громада | Часовоярська міська громада | ||||||||
Засноване | 1876 | ||||||||
Статус міста | з 1938 року | ||||||||
Населення | ▼ ~600-700 (20.04.2024) | ||||||||
Площа | 18 км² | ||||||||
Поштові індекси | 84551-84556 | ||||||||
Телефонний код | +380-6274 | ||||||||
Координати | 48°34′32″ пн. ш. 37°49′24″ сх. д. / 48.57556° пн. ш. 37.82333° сх. д.Координати: 48°34′32″ пн. ш. 37°49′24″ сх. д. / 48.57556° пн. ш. 37.82333° сх. д. | ||||||||
Висота над рівнем моря | 227 м | ||||||||
Водойма | річка Грузька | ||||||||
Назва мешканців | часовоя́рець часовоя́рка часовоя́рці | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Часів Яр | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- фізична | 67,1 км | ||||||||
- залізницею | 109 км | ||||||||
- автошляхами | 77 км | ||||||||
До Києва | |||||||||
- фізична | 565 км | ||||||||
- залізницею | 735 км | ||||||||
- автошляхами | 674 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Адреса | 84551 Донецька обл., м. Часів Яр, вул. Цілинників, 1, 7-20-53 | ||||||||
Вебсторінка | Часовоярська міська рада | ||||||||
Міський голова | Опанасенко Ольга Михайлівна | ||||||||
Часів Яр у Вікісховищі
|
Ча́сів Яр — місто в Україні, в Бахмутському районі Донецької області. Адміністративний центр Часовоярської міської громади. 2011 року населення складало 14 тис. осіб. Статус міста отримано 1938 року.
Географія[ред. | ред. код]
Місто розташоване за 10 км від Бахмуту, до обласного центру приблизно 65 км.
До Часовоярвської міської громади входить 2 села та 1 селище, а саме село Григорівка, село Богданівка та селище Калинівка, докладніше про Часовоярвську міську громаду.
У місті є кілька ставків — Дніпровський, Центральний, Хлібопекарський та Ставок 30-річчя. Крім того, через місто тече Канал Сіверського Донця.
Історія[ред. | ред. код]
За даними 1859 року Грузьке (Плещеєве), панське село, над Грузькою, 16 господ, 114 осіб[1].
Місто постраждало внаслідок Голодомору 1932—1933 років: кількість встановлених жертв — 387 людей[2].
У Часовому Ярі за радянських часів був найбільший в Україні й один із найбільших в СРСР комбінат вогнетривких виробів, який виник на базі багатого родовища високоякісних вогнетривких глин (площа родовища бл. 2000 га, почато експлуатацію у 1880-х роках); випускає широкий асортимент вогнетривких виробів.
Інші заводи: Часовоярський ремонтний завод, залізобетонних виробів та дослідно-експериментальний.
У місті діє краєзнавчий музей.
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
11 травня 2014 року у місті був проведений псевдореферендум щодо створення так званої "Донецької народної республіки". Його ключовим організатором був Юрій Карпеченко, який працював звичайним водієм автобусу. Через 2 місяця, 11 липня 2014 року, Збройні Сили України ліквідували колаборанта.
9 липня 2022 року російськими обстрілами міста був знищений вокзал[3] і частково зруйновано два п'ятиповерхові будинки[4].
За попередніми даними удар був завданий балістичними ракетами ОТРК «Іскандер»[5].
Один із будинків, у який влучили російські окупанти, — це гуртожиток, де перебували цивільні люди. Було повністю знищено два під'їзди[5].
Рятувальні та пошукові роботи були завершені вранці 14 липня 2022 року. З-під завалів дістали 48 тіл загиблих, серед них одна дитина. Врятувати вдалось 9 постраждалих[6].
Через війну населення міста впало в 15 разів. Станом на березень 2024 року в Часовому Яру перебуває близько 790 людей. Переважно, це пенсіонери, які відмовляються від евакуації. Решта населення числяться, як ВПО[7].
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року, населення міста становило 16 767 осіб, із них 52,39 % зазначили рідною мову українську, 46,62 % — російську, 0,16 % — вірменську, 0,14 % — циганську, 0,10 % — білоруську, 0,06 % — румунську, 0,01 % — грецьку, гагаузьку та німецьку мови[8].
Внаслідок евакуації мирного населення в громаді залишалося 600—690 осіб, більшість з них пенсіонери[9][10].
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Гагін Віктор Іванович (1934—2016) — письменник і краєзнавець.
- Шамшур Анатолій Іванович (1924—1943) — Герой СРСР.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Водонапірна вежа Шухова, яка розташована на території ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат». 5 листопада 2019 її внесено до Переліку як щойно виявлений об'єкт науки і техніки за категорією національного значення[11]. Водонапірна башта в м. Часів Яр — це єдиний витвір видатного інженера В. Шухова, що зберігся на сході України.
- Скіфський курган, на якому встановлено триангуляційну вежу, що слугує вказівником географічних координат на місцевості.
- Ботанічний заказник «Рідкодуб'я» — заснований 1972 року і налічує більше сотні дубів, віком від 200 до 400 років[12].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
- ↑ Мартиролог. Донецька область, ст. 191—201 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2016. Процитовано 12 червня 2016.
- ↑ Російські удари по Донеччині: з-під завалів дістали чоловіка, згорів вокзал. Українська правда. 9 липня 2022.
- ↑ Десятки людей під завалами. Росіяни обстріляли будинки на Донеччині. BBC. 10 липня 2022.
- ↑ а б Загарбники обстрілювали Часів Яр «Іскандерами» - ДСНС. Укрінформ. 10 липня 2022.
- ↑ У Часовому Яру завершили рятувально-пошукові роботи. Укрінформ. 14 липня 2022.
- ↑ Місто зруйноване, а гуманітарну допомогу завозити важко: у Часовому Яру на Донеччині залишаються 790 людей. Суспільне Донбас. 20 березня 2024.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 березня 2014.
- ↑ Російські війська обстрілюють Часів Яр на Донеччині фосфорними снарядами: за тиждень з міста евакуювали 10 людей (укр.) .
- ↑ Відмовляються від евакуації. У Часовому Яру залишається понад 600 людей, - ОВА. РБК-Украина (укр.). Процитовано 12 травня 2024.
- ↑ https://rda.org.ua/rda/bahmutska/news/1575026348/
- ↑ Гоу в Часов Яр! «Божий карманчик» в залежах глины. Свои.City (рос.). Процитовано 21 січня 2020.
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 с.
|
|
|
Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |