Чернігівський Никифор Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Никифор Романович Чернігівський
Народився 17 століття
Черняхів
Помер 1675
Підданство Річ Посполита
Московське царство
Національність українець
Діяльність мандрівник-дослідник
Суспільний стан манрівник-дослідник
Конфесія православна церква

Ники́фор Рома́нович Черні́гівський — польський дворянин, що став російським мандрівником.

Брав участь на боці Речі Посполитої в Смоленській війні, в ході якої потрапив до російського полону. В 1638 році серед інших військовополонених потрапив до Сибіру в Єнісейськ. З Єнісейська він був направлений в Ілімськ. В 1650 році Никифор служив на Чечуйському острозі[1], де був призначений казенним прикащиком сіл. У 1652 році переведений в Усть-Кутський острог, де був наказним в солеварні.

Підняв заколот, в ході якого на Лені в гирлі річки Кіренга убив ілимського воєводу Обухіва Лаврентія Авдійовича, який зґвалтував його дружину[2]. В 1665 р. з загоном з 84 козаків утік до Приамур'я, де відродив Албазине, а потім поставив там кілька російських селищ і до того ж з місцевих аборигенів зібрав багатий ясак[3]. Засуджений заочно до страти, Никифор Чернігівський був прощений і в 1672 році призначений прикажчиком Албазине. В 1675 році на прохання даурського населення ходив у похід по річці Геньхе, права притока річки Аргунь, для того щоб допомогти поверненню на Амур населення, насильно вивезеного звідти маньчжурами. Наприкінці 1670-х рр. Никифор поїхав до Москви, де його за колишню службу в 1680 р. визначили в Красноярськ в «діти боярські».

У художній літературі[ред. | ред. код]

Никифор і його син Федір згадуються в історичному романі Василя Страдимова «Козачий хрест».[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чечуйский острог // «Историческая энциклопедия Сибири» (2009). Архів оригіналу за 16 вересня 2019. Процитовано 13 грудня 2020.
  2. ВСЕ НАЧИНАЛОСЬ С АЛБАЗИНА Русское южное порубежье и Цинская империя [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.]
  3. Артемьев // Воровской острог
  4. Василь Страдимов Козачий хрест. Історичний роман [Архівовано 4 липня 2019 у Wayback Machine.] «Сибірські вогні» 2008, № 6

Посилання[ред. | ред. код]