Чорногуз Ярина Ярославівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чорногуз.
Ярина Чорногуз
Ярина Ярославівна Чорногуз
 Старший матрос
Ярина Чорногуз у 2024
Загальна інформація
Народження 18 травня 1995(1995-05-18) (28 років)
м. Київ, Україна
Національність українка
Військова служба
Роки служби 2020—дотепер
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За врятоване життя»
Медаль «За врятоване життя»
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2024
CMNS: Чорногуз Ярина Ярославівна у Вікісховищі

Ярина Ярославівна Чорногуз (нар. 18 травня 1995, Київ, Україна) — українська поетеса, волонтерка, військовослужбовиця, морський піхотинець, бойовий медик, розвідниця Збройних сил України, учасниця російсько-української війни. Лавреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка (2024).

Життєпис[ред. | ред. код]

Ярина Чорногуз народилася 18 травня 1995 року в місті Києві. Батько — митець і громадський діяч Ярослав Чорногуз; дід — письменник Олег Чорногуз[1].

Закінчила факультет гуманітарних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» (2019, магістр).

У 2010-х роках була активісткою Громадянського руху «Відсіч»[2][3]. Учасниця Революції гідності. Координаторка ініціативи «Переходь на українську», співорганізаторка проєкту «Мовомарафон-25»[4][5], організаторка акції «Весна на граніті»[6]. Була парамедиком-волонтером на ротаціях у медичному добровольчому батальйоні «Госпітальєри». У 2020 році була бойовим медиком за контрактом, від 2021 — на передовій як бойовий медик і розвідниця.

Виховує дочку Орисю[7].

Творчість[ред. | ред. код]

Авторка збірки віршів «Як вигинається воєнне коло» (2020; коханому Миколі Сорочуку («Красний»), який загинув 22 січня 2020 року на передовій від кулі снайпера)[8][9][10], «[dasein: оборона присутності]» (2023)[11].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • Національна премія України імені Тараса Шевченка (5 березня 2024) — за книгу поезій «[dasein: оборона присутності]»[12];
  • Премія Women in Arts у категорії «Жінки в літературі» (2024)[13];
  • медаль «За військову службу Україні» (2 березня 2023) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[14];
  • медаль «За врятоване життя» (19 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[15];
  • лауреатка IV премія літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2020) — за збірку «Як вигинається воєнне коло»[16];
  • у 2021 році увійшла до списку 100 найвпливовіших жінок України від журналу «Фокус»[17].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ярина Чорногуз — онука вінницького «класика» літератури Олега Чорногуза, звернулась до президента Зеленського (відео). 33-й. 14 лютого 2020.
  2. ↑ Перший проректор Вінницького національного аграрного університету: «Що ти, задрочений, знімаєш?» (Відео). Майдан. 17 липня 2013.
  3. ↑ 39-а стаття Конституції чудово все регулює — активістка. Радіо Свобода. 26 червня 2013.
  4. ↑ Ярина Чорногуз. Громадське радіо.
  5. ↑ Мовомарафон-25 — як перейти на українську за 3,5 тижні?. Громадське радіо. 14 серпня 2016.
  6. ↑ Місяць «Весни на граніті»: як ізсередини виглядає акція під ОП, започаткована Яриною Чорногуз. Новинарня. 13 квітня 2020.
  7. ↑ «Пішла на фронт, щоб пережити втрату коханого». BBC Україна. 15 жовтня 2022.
  8. ↑ Ірина Головай (10 січня 2022). Як вигинається воєнне коло. Слово Просвіти. Архів оригіналу за 4 лютого 2023.
  9. ↑ Книга «Як вигинається воєнне коло». Наш формат.
  10. ↑ Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого.
  11. ↑ Софія Челяк (17 липня 2023). Ярина Чорногуз: «Про тих, хто віддає життя на фронті, треба говорити вже зараз». Суспільне Культура. Процитовано 18 липня 2023.
  12. ↑ Указ Президента України від 5 березня 2024 року № 143/2024 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
  13. ↑ Большакова, Анастасія (7 березня 2024). Джамала, Ярина Чорногуз та інші. Оголосили переможниць премії Women in Arts. The Resistance. Українська правда. Процитовано 21 березня 2024.
  14. ↑ Указ Президента України від 2 березня 2023 року № 122/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
  15. ↑ Указ Президента України від 19 травня 2022 року № 349/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  16. ↑ Лауреати літературного конкурсу. Смолоскип.
  17. ↑ Ярина Чорногуз в рейтингу «100 найвпливовіших жінок України за версією журналу "Фокус" 2021». Фокус.

Джерела[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Чорногуз Ярина Ярославівна

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Змініться, поки України ще є багато — військовослубовиця з передової про долю держави на YouTube // ТСН. — 2022. — 30 травня.
«Заради майбутнього своєї доньки». Історія бойової медикині Ярини Чорногуз на YouTube // Голос Америки Українською. — 2022. — 15 квітня.
Морська піхотинка Ярина Чорногуз та її книжковий топ 7 для захисників та захисниць України. на YouTube // Українське радіо. — 2021. — 17 жовтня.
Скандал в автобусі: водій відмовився вимикати російськомовний серіал на прохання волонтерок на YouTube // ТСН. — 2020. — 28 січня.
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чорногуз_Ярина_Ярославівна&oldid=42400023