Шалатовський Вадим Володимирович
Шалатовський Вадим Володимирович | ||
---|---|---|
Старший солдат | ||
Загальна інформація | ||
Народження |
5 березня 1983 Пасічна | |
Смерть |
5 вересня 2014 (31 рік) Весела Гора | |
Поховання | Хмельницький | |
Військова служба | ||
Роки служби | 2014 | |
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Збройні сили | |
Рід військ | Територіальна оборона | |
Формування | ||
Війни / битви |
Війна на сході України • Бої за Щастя • Засідка під Веселою Горою | |
Нагороди та відзнаки | ||
|
Вади́м Володи́мирович Шалато́вський (5 березня 1983 — 5 вересня 2014) — старший солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Проживав у місті Хмельницький, займався спортом. Строкову службу проходив у повітряно-десантних військах.
Активний учасник Революції Гідності; під час другої хвилі мобілізації облишив свій бізнес та пішов на фронт.
Старший солдат, боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар».
5 вересня 2014-го зник безвісти під час бою з російськими диверсантами, які напали на бійців 2-ї роти батальйону із засідки поблизу села Весела Гора. Бійці на двох машинах під'їхали до блокпоста — на ньому майорів український прапор. Командир групи вийшов з машини, терористи відкрили вогонь. Прострелено бензобак, одна з автівок вибухнула.
Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий Герой. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш.
Упізнаний за експертизою ДНК у березні 2015 року, старобільські волонтери зібрали кошти на цинкову труну, щоб доставити Вадима до Хмельницького. 25 березня 2015 року з Вадимом попрощались у Києві на Майдані Незалежності, 26 березня — в Хмельницькому.
Перепохований у Хмельницькому на Алеї Слави кладовища, мікрорайон Ракове.
Без Вадима лишились дружина, син та донька.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 25 грудня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
- нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
- Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів міста Хмельницького (посмертно)
- медаллю «За хоробрість в бою» від ГО «Луганська обласна спілка ветеранів АТО» (посмертно)[2]
- рішенням Хмельницької міської ради присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» (посмертно)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 25 грудня 2015 року № 722/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Родини хмельничан-айдарівців отримали нагороди [Архівовано 29 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Хмельницька міська рада, 28 серпня 2018
Джерела[ред. | ред. код]
- Шалатовський Вадим Володимирович [Архівовано 17 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Небесна Гвардія[недоступне посилання з серпня 2019]
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Старші солдати (Україна)
- Народились 5 березня
- Народились 1983
- Померли 5 вересня
- Померли 2014
- Поховані в Хмельницькому
- Військовики 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар»
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені знаком «За оборону Луганського аеропорту»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Старосинявського району
- Учасники Євромайдану
- Померли у Веселій Горі
- Почесні громадяни Хмельницького