Шаленко Валерій Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валерій Шаленко
Валерій Шаленко. Львів, жовтень 2015 року.
При народженні Шаленко Валерій Семенович
Народження 31 липня 1947(1947-07-31)
Сокаль
Смерть 1 липня 2020(2020-07-01) (72 роки)
  Львів
Національність українець
Країна СРСР СРСР → Україна Україна
Жанр вітраж, графіка, живопис
Навчання Сімферопольське художнє училище, Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва
Діяльність художник, графік
Напрямок реалізм
Роки творчості 1971-2020
Вплив Роман Сельський, Мечислав Павловський
Вчитель Максисько Теофіл Степанович
Член Національна спілка художників України
Нагороди Орден святого архистратига Михаїла (2006)

Вале́рій Семе́нович Шале́нко (31 липня 1947(19470731), Сокаль — 1 липня 2020, Львів) — український художник, вітражист, графік і живописець. Член Спілки художників України, кавалер ордена святого архистратига Михаїла.

Біографія[ред. | ред. код]

Валерій Шаленко народився в сім'ї службовця Семена Шаленка (1927—2005) і вчительки Галини Шаленко (1927—1993; в дівоцтві Бородай), уродженців села Жуки. Має молодшу сестру Людмилу (* 1952). 1948 року родина Шаленків переїхала до Жуків, де 1954 року Валерій пішов до першого класу місцевої школи. З наступного року й до 1962-го вчився у Лубенській середній школі № 4, а з 1962-го — у Лубенській середній школі № 1, яку закінчив у 1964-му. У Лубнах відвідував художню студію робітничої молоді (нині Лубенська художня школа), брав уроки у Василя Семенюти. У 1964—1966 роках навчався у Сімферопольському художньому училищі імені Миколи Самокиша на спеціальності «Живопис». 1966 року Валерій Шаленко вступив до Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва (спеціальність «Художнє скло») й закінчив його у 1971 році. Наставниками Валерія Шаленка були, зокрема, Роман Сельський (композиція), Теофіл Максисько (живопис), Володимир Овсійчук (кольорознавство) і Яким Запаско (історія українського мистецтва). Природу скла вивчав у видатного склодува Мечислава Павловського. Дипломною роботою Шаленка був вітраж «Українське мистецтво», який міститься у другому корпусі Львівського національного музею (вулиця Драгоманова, 42).

У 1971—1972 роках Валерій Шаленко працював у Львівських реставраційних майстернях Державного історико-архітектурного заповідника, з 1976 — по 2000 рік — у Львівському виробничому художньо-оформлювальному комбінаті. З 2002 по 2011 рік викладав композицію і живопис у Львівському художньому училищі імені Івана Труша (монументальний відділ). 1989 року вступив до Національної спілки художників України. З 2001 року очолює секцію монументального мистецтва цієї спілки. У 2006 році нагороджений орденом Архангела Михаїла УПЦ КП.

З 1966-го живе у Львові. 1977 року одружився з Тетяною Шаленко (* 1960; в дівоцтві Іванчук), за фахом хормейстер-бандуристка. Нині працює керівником капели хлопців-бандуристів «Гамалія». Очолює обласну організацію Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги. У подружжя є дочка Ярина (* 1987).

Творчість[ред. | ред. код]

Від часу закінчення інституту Шаленко постійно працює в жанрі монументального мистецтва. Виконує вітражі у класичній техніці (свинцева спайка, розпис керамічними фарбами, випал у муфельній печі). Сам робить ескізи, картони та виконує у матеріалі. Більшість робіт — фігурні композиції. Головні роботи містяться в різноманітних закладах та сакральних спорудах міст України: Валерій Шаленко виконав вітражі для Львівського автовокзалу, Другого поліклінічного відділення 1-Ї міської клінічної лікарні (вулиця Мазепи), Львівського зооветеринарного інституту, львівської філії Національного банку України, Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» та інших організацій і установ.

Окремим великим періодом у творчості Шаленка є вітражі для сакральних споруд. Це, зокрема, церква святих Ольги і Єлизавети (Львів), церква Святого Андрія Первозваного (Львів), церква Матері Божої Пресвятої Богородиці — Володарки України (Львів, вулиця Новознесенська), монастир Згромадження сестер-служебниць Непорочної Діви Марії (Львів, вулиця Пасічна), церкви в селах Кавське, Кабарівці, Шевченкове (уточнити район!) і Віжомля.

За сім вітражів, створених для церкви в останньому зі згаданих сіл, 2006 року з ініціативи Патріарха Філарета Валерій Шаленко був нагороджений орденом святого архистратига Михаїла УПЦ КП.

Окрім вітражів, митець працює у графіці та живописі. До 200-ліття Тараса Шевченка він створив цикл робіт «Навколо Тараса» (20 композицій) за спогадами сучасників Шевченка. Цей цикл експонувався на ювілейній виставці у Львівському палаці мистецтв.

Малярські та графічні роботи Шаленка містяться у приватних колекціях у Канаді, Греції, Чехії та Україні.

Валерій Шаленко — незмінний учасник щорічних виставок «Весняний сезон» та «Осінній сезон», які відбуваються під егідою Клубу українських митців.

Шаленко — автор численних мистецтвознавчих публікацій у наукових виданнях, зокрема про традиції і новаторство львівського вітражиста Петра Холодного.

Список вітражів[ред. | ред. код]

  1. Львівська обласна бібліотека для дітей — вітраж для вікон сходового майданчика, 1975 рік
  2. Декоративні вітражі для Національного банку м. Львова, 1987
  3. 8 вітражів для храму св. Ольги та Єлисавети, 1992—1993
  4. Вітражі для храму с. Кабаринці, 1993
  5. 4 вітражі для автокефального храму св. Андрія Первозваного, 1994—1995
  6. Вітраж для храму св. Параскеви с. Шевченкове Івано-Франківської обл. 1996
  7. 4 вітражі для каплиці сестер-служебниць Непорочної Діви Марії, Львів, 2000—2001
  8. 10 вітражів для храму св. Івана Хрестителя с. Віжомлі, Яворівського р-ну, Львівської обл., 2005—2009:
 — «Хрещення України-Руси», 2,5 м х 4 м
 — «Бог Отець», «Бог Син», «Святий дух», 2 м х 4 м
 — «Різдво Христове», 2,5 м х 4 м
 — «Сходження в пекло», 2,5 м х 4,5 м
 — «Воскресіння», 2,5 м х 4 м
 — «Усікновіння голови Івана Хрестителя», 2,5 м х 4 м
 — «Св. Борис», «Св. Гліб» 1 м х 0,60 м

9. Комплекс вітражів для меморіального музею Івана Франка (Нагуєвичі, Львівська обл.), 2004—2005:

 — «Франко і Галичина», 2 м х 5 м
 — «Захар Беркут», 2 м.х 5 м
 — «Гуцульська сім'я», 2 м х 5 м
 — «Мойсей», 2 м х 5 м

10. 14 вітражів (дванадцять апостолів, митрополит Андрей Шептицький і патріарх Йосиф Сліпий) для храму Матері Божої Богородиці Володарки України Львова. Кожен вітраж 1 м х 5 м, 2008—2014
11. Два вітражі для музею визвольних змагань, 2011—2012:

 — «Історія України» 4 м х 2 м
 — «Гімн України на тлі історичних подій» 4 м х 2 м

12. Три вітражі для готелю «Гофман» (Чехія, Прага), 1,5 м х 1 м

Список окремих малярських і графічних творів[ред. | ред. код]

  • «Ранок», 1972, папір, фломастер, 21 см х 29 см
  • «Щаслива», 1972, папір, туш, 17х27
  • «Автопортрет», 1975, папір, олівець, 25х38
  • «Дискусія», 1975, папір, олівець, 38х25
  • «Майстрова», 1975, папір, акварель, 35х29,5
  • «Баяніст», 1976, папір, вугіль, 29х20
  • «Старий за мольбертом», 1976, папір, олівець, 38х25
  • «Пора розпинати», 1976, папір, олівець, 38х25
  • «Трибун», 1978, папір, акварель, 38х25
  • «Портрет Олега Лишеги», 1978, полотно, олія, 70х50
  • «Портрет Володимира Богуна», 1978, папір, акварель, 62х26,5
  • «Чекання», 1980-ті, папір, акварель, 28х36
  • «Очікування грому. Портрет молодого Волта Вітмена», 1980, папір, туш, акварель, 38х25
  • «Відьма і чорт» (ілюстрація до твору Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом»), 1982, туш, перо, 25х37
  • «Вихідний день», 1982, папір, олівець, акварель, 19,5х32
  • «Синій портрет», 1984, картон, олія, 39х56,5
  • «Різдво у Львові», 1985, папір, акварель, 38х25
  • «Сільське гуляння», 1985, полотно, олія, 40х70
  • «Улюблене місто», 1985, папір, акварель, 20х30
  • «День», 1985, папір, акварель, 36х23
  • «День у Львові», 1985, папір, акварель, 24х32
  • «Розмова жінок», 1985, папір, акварель, 15х20
  • «Серпень», 1986, папір, акварель, 24х46
  • «Портрет львів'янки», 1988, папір, акварель, 31,4х30,8
  • «Портрет Василя Польового», 1989, папір, олівець, 30х20
  • «Тарас Шевченко у Брюллова» (ілюстрація до твору «Щоденник художника Мокрицького»), 1989, папір, олівець, 30х12,5
  • «Звуки ночі», 1989, папір, акварель, 32х24
  • «Щаслива», 1989, папір, акварель, 27х40
  • «Свята», 1990-ті, папір, олівець, 30х20
  • «Солом'яний капелюх», 1990, папір, акварель, 36х23
  • «Емігрантка», 1990, акварель, кольорова туш, 36,5х26,5
  • «Колють свиню в Семенівці», 1991, папір, олівець, акварель, 30х21
  • «Автопортрет у капелюсі», 1994, папір, акварель, 36х23
  • «Скоро літо», 1995, папір, акварель, 43х28,5
  • «Трамвай», 1995, папір, акварель, 31х23
  • «Весна», 1998, папір, акварель, 24х32
  • «Молитва», 1998, папір, акварель, 24х32
  • «У парку», 2000, папір, акварель, 48х35,3
  • «Автопортрети», 2000, папір, акварель, 36х48
  • «Розмова», 2000, папір, акварель, 33х60
  • «Згадуючи Гоголя», 2005, полотно, олія, 85х65
  • «Дорога в Щирець», 2005, полотно, олія, 63,5х78
  • «Ніч у Львові», 2005, папір, акварель, 36х24
  • «Буря», 2005, папір, акварель, 41,5х35
  • «Гуляння в палаці», 2006, полотно, олія, 95х70
  • «Львівський полудень», 2007, папір, олівець, акварель, 36х25
  • «Свята вечеря», 2011, полотно, олія, 60х50

Мистецтвознавчі праці[ред. | ред. код]

  • Валерій Шаленко. «Вітражі Петра Холодного в Успенській церкві м. Львова». С. 211
  • Валерій Шаленко. «Історія релігій в Україні» — матеріали IX Міжнародної конференції 11-13 травня 1999 року, книга II (Н-Я). — Львів: «Логос», 1999
  • Валерій Шаленко. «Вітраж – це рух кольору і світла» (с. 42) // часопис «Є», 2004, № 3
  • Валерій Шаленко. «Вітражі: симфонія світла» (с. 34) // часопис «Є», 2007, № 3

Персональні виставки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Валерій Шаленко. Малярство, графіка, вітраж. — К.: Поліграфічна фірма «Оранта» Львів — Київ, 2011, 104 стор. Упорядники Тетяна Шаленко і Андрій Кісь. Передслово Андрія Кіся, передмова Олега Лишеги. УДК 75+76+748.5(477.73).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Галина Стельмащук. «Штрих до портрета майстра вітражу» (с. 126) // «Львівська академія мистецтв» — альманах, мистецький науково-популярний ілюстрований щорічник, 1994
  • Володимир Радомський. «Вітражі Валерія Шаленка» // газета «Високий замок», 23.04.1997, № 64
  • Володимир Радомський. «Вітражі Валерія Шаленка» (с. 145) // журнал «Сучасність», 1998, № 3
  • Галина Стельмащук. «Поруйновані святині відроджуються» // журнал «Наше життя» (США), 1998, № 12
  • Галина Стельмащук. «Художнє скло» (с. 6) // журнал «Щовипадник мистецького життя». — Львів: науково-виробнича фірма «Українські технології», 1998
  • Галина Стельмащук. «Святість кольорового скла» // газета «Тиждень», 26.12.1997, № 52
  • Юлія Сенишин. «Історія сонця у шклі» // газета «Високий замок», 04.07.1998, № 113
  • Кость Присяжний. «Світовидні заслони Валерія Шаленка» (с. 48) // часопис «Є», 2003, № 3
  • Наталя Дудко. «Митці, яких об'єднує сонце» // газета «Ратуша», 25.06.2009, № 23
  • Інна Корчук. «Розгерметизація творчості Валерія Шаленка» // газета «Високий замок» 31.08.2011, № 157
  • Роксоляна Загайська. «Школа мистецтв на Снопківській» (с. 302) // Ігор Мельник. «Галицьке передмістя». — Львів: видавництво «Апріорі», 2012
  • Олег Лишега. «Давні автографи» (с. 103), «Коридор із дверима завбільшки з око» (с. 105) // книжка «Старе золото». — Львів: ЛА «Піраміда», 2015
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шаленко_Валерій_Семенович&oldid=38368218