Шаповалов Олександр Сидорович

Шаповалов Олександр Сидорович
Народився	9 вересня 1871(1871-09-09) село Чорна Слобода Полтавської губернії, тепер Полтавської області
Помер	30 квітня 1942(1942-04-30) (70 років) Міас, Челябінська область, РРФСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	письменник, політик
Знання мов	російська
Членство	Всесоюзне товариство старих більшовиків
Партія	ВКП(б)

Олександр Сидорович Шаповалов (9 вересня 1871(18710909), село Чорна Слобода Полтавської губернії, тепер Полтавської області — 30 квітня 1942, місто Міас, тепер Челябінської області, Російська Федерація) — російський революціонер, радянський діяч органів державної безпеки, перший голова Київської губернської ЧК. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1924—1925 роках.

Біографія

Народився в селянській родині. З 1886 року працював металістом на заводі.

У 1892 році створив робітничий антирелігійний гурток на одному із заводів Санкт-Петербурга. 1894 року приєднався із гурком до «Народної волі» («Групи народовольців»), брав участь у створенні підпільної «Лахтинської» друкарні.

У 1895 році відійшов від народовольців і вступив до петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу». У 1896 році заарештований за участь у страйку робітників-текстильників. Сидів у Петропавлівській фортеці Санкт-Петербургу до 1898 року, після чого засланий на три роки до Мінусинського округу, де познайомився з Володимиром Ульяновим (Леніним). Член РСДРП з 1898 року.

Після закінчення заслання у 1901 році вступив до організації «Іскри» та вів підпільну партійну роботу в Батумі, Києві, Твері, Катеринославі, Одесі. З серпня 1903 року був членом Тверського комітету РСДРП. У вересні 1903 року направлений на партійну роботу у Вишній Волочок, а з листопада 1903 року — член Тверського комітету РСДРП та відповідальний організатор партійної роботи у заводських районах. Також керував підпільним гуртком на фабриці Берга в Твері. Організатор антивоєнної демонстрації у Твері 22 лютого 1904 року. Заарештований і ув'язнений у Тверській в'язниці. З травня по жовтень 1904 року утримувався у в'язниці Вишнього Волочка. Потім був звільнений із в'язниці, переїхав до Харкова. У 1905 році заарештований за участь у жовтневому та грудневому збройних повстаннях у Харкові.

У 1906 році звільнений під заставу, втік до Європи, де працював у закордонних організаціях РСДРП(б). З 1906 по червень 1917 року жив на еміграції (Бельгія, Франція).

У червні 1917 року повернувся у «пломбованому» вагоні до Росії. Був на партійній роботі в Москві. З грудня 1917 року — співробітник редакції газети «Таврійська правда».

У січні 1918 був членом Подільського революційного штабу в Києві, брав участь у більшовицькому заколоті проти Української Центральної Ради.

З серпня 1918 року — керуючий справами Всеросійської комісії з ремонту залізничного транспорту Вищої ради народного господарства Російської РФСР.

У лютому — березні 1919 року — голова Київської губернської надзвичайної комісії (ЧК).

До червня 1919 року — секретар Кримської надзвичайної комісії (ЧК).

У 1919 році працював інспектором Народного комісаріату праці РРФСР.

З 1920 року — завідувач облікового сектору Кримського обласного комітету РКП(б).

У 1921—1922 роках — співробітник Торгового представництва РРФСР у Німеччині.

Потім — в Інституті історії партії при ЦК РКП(б).

У 1924—1927 роках — у секторі контролю та перевірки Народного комісаріату робітничо-селянської інспекції СРСР.

З 1928 року — персональний пенсіонер; займався літературною працею. Видав книги «На шляху до марксизму» (Москва, 1926), «У підпіллі» (Москва-Ленінград, 1931), «У боротьбі за соціалізм» (2-е вид., Москва, 1957).

Помер 30 квітня 1942 року в місті Міасі Челябінської області.

На честь Шаповалова назвали вулицю в Донецьку.

Джерела

• Шаповалов Александр Сидорович (рос.)
• Органи державноï безпеки Киïвщини (1919 - 1991) у фотографiях i документах. Киïв, 2004