Шарль де Сен-П'єр
| Шарль де Сен-П'єр | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
13 лютого 1658[1][2][…] Сен-П'єрр-Егліз | |||
| Смерть |
29 квітня 1743[1][4][…] (85 років) Париж, Королівство Франція[5][6] | |||
| Громадянство (підданство) |
 Франція | |||
| Знання мов |
| |||
| Діяльність |
| |||
| Член | Французька академія (29 квітня 1743)[8] | |||
| Посада | seat 8 of the Académie françaised[8] і Commendatory abbotd | |||
|
| ||||
 Шарль де Сен-П'єр у Вікісховищі | ||||
Шарль-Ірене Кастель, абат Сен-П'єр (фр. Charles-Irénée Castel, abbé de Saint-Pierre; 18 лютого 1658, Сен-П'єр-Егліз — 29 квітня 1743, Париж) — відомий французький публіцист, один з найвизначніших поборників ідеї вічного миру.
З'явившись наприкінці XVII ст. до Парижа, він зблизився з Сегре, Ніколем, Мальбраншем, Фонтенелем. Герцогиня Орлеанська зробила його своїм духівником, а кардинал Мельхіор де Поліньяк взяв із собою на Утрехтський конгрес, який і навів абату ідею його знаменитої книги «Проект вічного миру» (Projet de paix perpétuelle, 1713).
Тієї ж ідеєю умиротворення пройняті його «Міркування про полісинодії» (фр. Discours sur la polysynodie, 1718), де він сміливо відмовляє Людовику XIV в імені Великого за несправедливі війни та за скасування Нантського едикту. За це його виключили з Академії, і Мопертюї, його заступнику, було заборонено вимовити йому традиційний панегірик. Це не збентежило захопленого людинолюбця (Сен-П'єр увів у французьку мову слово «bienfaisance», звідки й українське «благодійність»); протягом багатьох років він продовжував у салонах та у пресі викладати свої філантропічні утопії.
Праці[ред. | ред. код]
Друковані праці[ред. | ред. код]
- Ouvrages de morale et de politique. Rotterdam: J.-D. Beman ; Paris: Briasson, 1733–1740
- Projet pour rendre la paix perpétuelle en Europe. Utrecht: A. Schouten, 1713
- A lasting peace through the federation of Europe; and, The state of war English translation
- Discours sur la polysynodie. Amsterdam: Du Villard & Changuion, 1719
- Projet pour perfectionner l'éducation. Paris: Briasson, 1728[9]
- Abrégé du projet de paix perpétuelle. Rotterdam: J.-D. Bernan, 1729.
- An Abridged Version of the Project for Perpetual Peace, ed. Roderick Pace, trans. Carmen Depasquale. Valletta: Midsea Books, 2009. ISBN 978-9993272373
- De la douceur. Amsterdam: Briasson, 1740
- André Robinet (ed.), Correspondance G. W. Leibniz, Ch. I. Castel de Saint-Pierre, Paris: Centre de philosophie du droit, 1995. ISBN 978-2911495007
Переписка[ред. | ред. код]
Сен-П'єр обмінювався листами з багатьма світилами свого часу, включаючи Вольтера. Його листи часто закінчувалися формулою «Рай тим, хто творить добро».[10]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119510952 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ http://www.britannica.com/EBchecked/topic/518153/Charles-Irenee-Castel-abbe-de-Saint-Pierre
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б Académie française
- ↑ Contemporary review: "Projet pour perfectionner l'éducation". In Journal littéraire, vol. 14 (1729), p. 170.
- ↑ "Le paradis aux bienfaisants!"
Література[ред. | ред. код]
- Olaf Asbach. Saint-Pierre, Charles-Irénée de Castel, Abbé de. // Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon., Sp. 1185–1217}}.
Посилання[ред. | ред. код]
|
