Шахтна підіймальна установка
Шахтна підйомна установка — основний транспортний комплекс, що зв'язує підземну частину шахти (рудника) з поверхнею; призначена для видачі на поверхню корисної копалини і породи, спуску і підйому людей, транспортування гірничошахтного обладнання і матеріалів, а також огляду армування і кріплення ствола шахти. П.у.ш. складаються з підйомного обладнання і гірничотехнічних споруд.
До підйомного обладнання належать: підйомні машини з приводом, підйомні посудини (кліті шахтні, скіпи шахтні, бадді та ін.), канати, підвісні пристрої, шахтні парашути, посадочні кулаки, розвантажувальні і завантажувальні пристрої тощо.
До гірничотехнічних споруд належать споруди, що розташовані в приствольному дворі (завантажувальний бункер, приймальна площадка та ін.), ствол шахти, надшахтні споруди (копер, приймальний бункер та ін.).
П.у.ш. поділяються:
- за призначенням — 1) головні - тільки для підйому корисних копалин; 2) допоміжні - для виконання допоміжних операцій (вони можуть бути людські, породні і вантажно-людські); 3) прохідницькі - функціонують при проходженні та поглибленні стволів; 4) інспекторські - для позачергових спусків в шахту ІТП, ревізії стволів тощо. Вони споруджуються на глибоких шахтах, де нераціонально використовувати на ці операції великовантажні кліті допоміжного підйому.
- за типом приводу підйомних машин — 1) з асинхронним приводом; 2) з приводом по системі Г-Д; 3) з тиристорним приводом.
- за типом ствола шахти — на вертикальні та похилі;
- за числом канатів — на однокатанті та багатоканатні;
- за типом органів навивання — на установки з постійним і змінним радіусом навививання;
- за типом підйомних посудин — на скіпові, клітьові, скіпо-клітьові, баддєві;
- за ступенем врівноваженості —1) незрівноважені – з циліндричними барабанами без хвостового канату; 2) статично зрівноважені – підйомні установки з циліндричними барабанами або шківами тертя з рівноважним хвостовим канатом, а також з конічними і біциліндроконічними барабанами; 3) динамічно зрівноважені – з органами навивки постійного радіусу і важким хвостовим канатом, з органами навивки змінного радіусу спеціального профілю.
- за розташуванням щодо земної поверхні: 1) підйомні установки, розташовані на поверхні; 2) установки, розташовані під землею.
Перша багатоканатна П.у.ш. з канато-ведучим шківом тертя була побудована у 1938 р. в Швеції фірмою «АСЕА». У порівнянні з одноканатними, багатоканатні П.у.ш. мають значно менший діаметр канатів, менші габарити і масу підіймальної машини (в 3–5 разів при однаковій продуктивності).
Взаємне положення геометричних осей і осьових площин підйомної установки виражене зміщенням або кутовим відхиленням від заданої норми, прямовисної або горизонтальної площини, проектного положення є показником якості монтажу або стану устаткування. Одним з найважливіших елементів підйомної установки є кути девіації на барабанах та шківах, які не повинні перевищувати 1,5 °.
Підйомна установка включає в себе комплекс підйомно-транспортного обладнання, що складається з підйомної машини; підйомних канатів з підйомними посудинами; надшахтного копра з направляючими (копровими) шківами.[1]
Геометричні елементи шахтного підйому — точки, осі, площини, кути, які є об'єктами маркшейдерських розбивок та зйомок, що виконуються при будівництві споруд і монтажі обладнання технологічного комплексу шахтного підйому, а також при перевірках і налагодженні підіймального обладнання під час експлуатації. Загальноприйняті геометричні елементи підйомної установки: вісь підйому, центр підйому, вісь головного вала підіймальної машини, площина симетрії копрових шківів, осі і кути девіації підйомних канатів, осі розвантажувальних кривих і ін.
Робочий цикл підйомної машини, що складається з періоду розгону машини, рівномірного руху та сповільнення. За час циклу швидкість підйому збільшується від нуля до максимального значення і в кінці циклу зменшується знову до нуля. Характер зміни швидкості підйому залежно від часу зображується графічно як діаграма швидкості.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- ↑ В.І. Самуся, Б.К. Діжевський, М.В. Холоменюк, Ю.О. Коміссаров (2021). Конспект лекцій з дисципліни "Енергомеханічні комплекси гірничого виробництва" (Українська) . Кафедра гірничої механіки: МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ДНІПРОВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА". с. 171.