Шепітько

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шепітько — українське прізвище.

Походження[ред. | ред. код]

Імовірно, веде свій початок від слова «шепіт». Таке прізвисько могли дати людині з тихим голосом. Крім того, слово шепіт використовується також у значенні «слухи, розмови». Тому не виключено, що прізвисько вказувало на особливості характеру й поведінки засновника прізвища (жага до спілкування, балакучість).

Відомі носії[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Наш земляк и… гость издалека | газета «Вперед» [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  2. Шепитько Валерий Юрьевич | Конгресс Криминалистов [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  3. База патентів України. Архів оригіналу за 16 січня 2020. Процитовано 17 червня 2015.
  4. Моє Придніпров’я.Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2003 рік. Архів оригіналу за 15 червня 2007. Процитовано 17 червня 2015.
  5. Дивосвіт української словесності. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 17 червня 2015.
  6. Authors Shepitko Ganna » Літературна Дніпропетровщина. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 17 червня 2015.
  7. Почуття людяності і милосердя виявили лубенці у 1942 році. Вони врятували життя багатьом вихованцям дитячого будинку, вивезеного німцями з Харкова. Громадяни, подружжя О. Й. та А. О. Коломійці, М. М. і І. К. Шкоди, І. О. Шепітько, М. Д. Колтунова та інші всиновили і вдочерили десятки хлопчиків і дівчаток.
  8. Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 17 червня 2015.