Шестеренко Ірина Вікторівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шестеренко Ірина Вікторівна
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 29 січня 1963(1963-01-29) (61 рік)
Громадянство СРСР і Україна
Професія піаністка, викладач, мистецтвознавець
Мати Шестеренко Алла Іванівна

Шестеренко Ірина Вікторівна — українська піаністка, викладач, мистецтвознавець. Кандидат мистецтвознавства (2009). Доцент (2011), професор кафедри загального та спеціалізованого фортепіано НМАУ ім. П.І.Чайковського. Заслужений діяч естрадного мистецтва України (2014).

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Дослідниця творчості видатного українського композитора Віталія Дмитровича Кирейка І. Шестеренко першою систематизувала його творчість у контексті біографії композитора та всеціло упорядкувала та дослідила його мистецьку спадщину[1][2].

"Ірина Шестеренко постійно виступає з сольними концертами як солістка та концертмейстер-ансамбліст. Упродовж 35-річної концертної діяльності, що завжди поєднувалась з педагогічною, було зіграно понад 1000 концертів (сольно та з різними солістами) на багатьох сценах України і за кордоном. Плідною і цікавою була співпраця Ірини Шестеренко зі співакамив:народними артистами України І. Даць, В. Степовою, О. Василенком, Ф. Мустафаєвим, І. Борко, В. Антонюк та ін....Серед зарубіжних солістів-інструменталістів з піаністкою співпрацювали відомий саксофоніст Дейл Андервуйд (США) та кларнетист Ернцт Вольф (Швейцарія)"[3].

У 2009 році Шестеренко І.В. отримала науковий ступінь кандадата мистецтвознавства (спеціальніть 17.00.03 - музичне мистецтво)[4]. Тема дослідження - "Творчість Віталія Кирейка в аспекті біографічних досліджень"[5]. Активно популяризує творчість Віталія Кирейка, систематично організовуючи заходи, присвячені його пам'яті, та виконуючи його твори за роялем[6][7].

"Фортепіанній грі Ірини Шестеренко притаманні не лише блискуча концертна віртуозність і масштабність, вишукана техніка звуковидобування, а й глибокий хвилюючий ліризм, вміння відчути і розкрити найтонші риси образного змісту музики"[8].

Віталій Кирейко присвятив Ірині Шестеренко низку фортепіанних творів, і вона є їх першою і чи не єдиною виконавцею[9].

Дочка художника по костюмах Київській кіностудії ім. О. П. Довженка Шестеренко Алли Іванівни.

Наукові публікації та статті[ред. | ред. код]

  1. Шестеренко І. В. Нова українська опера. Музика. Київ, 2005. № 5. С. 8–10.
  2. Шестеренко І. В. Романтик українського мелосу. За Українську Україну. Київ, 2007. № 50. С. 4.
  3. Шестеренко І. Творчість Віталія Кирейка в аспекті біографічних досліджень. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства. Львів, 2009. 28 с.
  4. Шестеренко І. В. Маловідомі сторінки біографії В. Д. Кирейка // Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. Київ, 2006. Вип. 55. С.88–98.
  5. Шестеренко І. В. Нова опера В. Д. Кирейка «Бояриня». Прочитання драми Лесі Українки в контексті часу // Українське музикознавство. Київ, 2006. Вип. 35. С. 283–302.
  6. Шестеренко І. В. Романтик своєї епохи // Музика. Київ, 2006. № 6. С.8–10.
  7. Шестеренко І. Творчість Віталія Кирейка: Навчально-методичний посібник. Київ, 2008. 428 с.
  8. Шестеренко І. В. Музична мова Віталія Кирейка як вияв української ментальності // Вісник КНУКІМ. Київ, 2010. №23. С. 189–195.
  9. Шестеренко І. Взаємодія митця і соціуму на прикладі творчості Віталія Кирейка // Вісник КНУКІМ. Київ, 2010. №22. С. 64–170.
  10. Шестеренко І. В. Принципи біографічних досліджень творчого шляху композиторів // Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. Вип. 105. На скрижалях музичної історії. На пошану Мар'яни Давидівни Копиці. Київ, 2013. С.166–183.
  11. Шестеренко І. Довгоочікувана вистава // Культура і життя. Київ. 4 липня 2014. №27. С. 10.
  12. Шестеренко І. В. Новий різновид камерного ансамблю "Фортепіано та академічні народні інструменти" // Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. Виконавське музикознавство. Київ, 2016. Вип. 22. С.381–395.
  13. Шестеренко І. Особливості виконання камерно-інструментальних творів Віталія Кирейка. Виконавське музикознавство народно-інструментального мистецтва України. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Київ-Ніжин, 2016. С. 75-81.
  14. Шестеренко І. В. Творча діяльність сучасного оперного диригента (до 80-річчя Івана Гамкала) // Українська культура: Минуле, сучасне, шляхи розвитку. Наук. збірник. Напрям Мистецтвознавство. Вип. 32. Рівне, 2019. С. 187-192.
  15. Шестеренко І. В. Нові обрії дослідження творчості Віталія Кирейка 2000-х років// Україна. Європа. Світ. Тези доповідей четвертої міжнародної науково-практичної конференції НМАУ ім. П. І. Чайковського. Київ, 2020. С.208–212.
  16. https://kyivoperatheatre.com.ua/rita-u-artystychnij-vitalni/ [Архівовано 21 листопада 2021 у Wayback Machine.]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ОБРАЗ ОКСАНИ В ОПЕРІ В.КИРЕЙКА «БОЯРИНЯ»: ВІДЧУТТЯ ПРИРОДНОЇ РЕЛІГІЙНОСТІ У МЕНТАЛЬНІЙ ХАРАКТЕРИСТИЦІ ГЕРОЇН (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  2. Ірина Шестеренко. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  3. Мудрик, Володимир (Богиня роялю, №4(94), жовтень-грудень 2014). Українська музична газета (українською) . Київ. с. 7.
  4. Шестеренко Ірина Вікторівна (кандидат наук). Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  5. Творчість Віталія Кирейка в курсі історії української музики. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  6. Мудрик, Володимир (2017). Концерт пам’яті Віталія Кирейка. http://mus.art.co.ua/. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  7. Луніна, Анна (2015). Віталій Кирейко – останній романтик. http://mus.art.co.ua. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  8. Штукар, Олена (Міжнародному дню музики присвячуєтся, №; (86), жовтень-грудень 2012). Українська музична газета (українською) . Київ. с. 6.
  9. Мудрик, Володимир (Віталій Кирейко: останній романтик українського мелосу. 27.12.2017-02.01.2018, 52 (3722)). Українське слово. Київ. с. 8.

Посилання[ред. | ред. код]