Шкляр Борис Соломонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шкляр Борис Соломонович
Народився 10 січня 1896(1896-01-10)
Помер 9 листопада 1961(1961-11-09) (65 років)
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медичних наук
Нагороди Орден Трудового Червоного Прапора

Бори́с Соломо́нович Шкля́р (10 січня 1896 (28 грудня 1895)(18951228), м. Борисов, нині Мінська область, Білорусь9 листопада 1961, Вінниця) – професор, засновник Вінницької терапевтичної школи, педагог-методист.

Життєпис[ред. | ред. код]

Видатний український терапевт Борис Соломонович Шкляр народився 28 грудня 1895 р. (10 січня 1896 р.) у м. Борисов, нині Мінської обл. Білорусі. У 1921 р. закінчив Київську державну медичну академію, тепер Національний медичний університет імені О. О. Богомольця. Працював у факультетській терапевтичній клініці того самого закладу освіти спочатку клінічним ординатором, згодом молодшим асистентом (1921–1925). Був талановитим учнем і справжнім послідовником корифея української медицини академіка Феофіла Гавриловича Яновського [1].

У травні 1925 р. Борис Соломонович приїхав на Житомирщину у м. Бердичів. Шкляр Б. С. працював завідувачем лікувального підвідділу Бердичівського окружного відділу охорони здоров’я[1], а впродовж червня 1926 р. – серпня 1934 р. – завідувачем терапевтичного відділення 1-ї Радянської лікарні. Молодий фахівець швидко влився у медичне й громадське життя міста: став активним членом науковомедичного товариства лікарів, користувався авторитетом серед пацієнтів і колег; обирався депутатом міської ради і членом окружної ради професійних спілок.

Борис Соломонович вільно володів французькою, німецькою й англійською мовами. Новинки світової медичної періодики ретельно опрацьовував, а під час наукових реферативних оглядів, які проводив для колег (спочатку в Бердичеві, а згодом у Вінниці), давав чіткий, систематизований виклад матеріалу[2]. Нові знання допомагали лікарям надавати медичну допомогу пацієнтам на найвищому тогочасному рівні, науковцям – ідеї для наукових досліджень.

У вересні 1934 р. Міністерство охорони здоров’я УРСР призначило його завідувачем кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб Вінницького державного медичного інституту. Кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб Вінницького медичного інституту базувалася у Пироговській лікарні. Науковець згуртував лікарів терапевтичного відділення цього лікувального закладу, які на той час в основному й були викладачами кафедри.

17 вересня 1940 р. Борис Соломонович захистив докторську дисертацію на тему “Клиника и патогенез альбуминурии в связи с функцией больной почки”. У березні 1941 р. був затверджений у вченому званні професора. Щоправда, диплом доктора медичних наук і атестат професора отримав уже після закінчення Другої світової війни в 1946 році.

На початку липня 1941 р. Борис Соломонович з родиною евакуювався з м. Вінниці. Він працював асистентом кафедри факультетської терапії Сталінградського медичного інституту (1941); начальником медичної частини евакуаційного шпиталю № 4109 на території Киргизької РСР (1942); завідувачем кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб і деканом лікувального факультету Івановського медичного інституту (1943–1944).

Восени 1944 р. повернувся до Вінницького медичного інституту на своє довоєнне місце роботи й очолив кафедру пропедевтичної терапії[3]. Окрім того, протягом 1945–1946 рр. працював заступником директора з навчальної роботи Вінницького медичного інституту. У 1947 р. вийшов з друку довідник для фельдшерів, до якого розділ “Внутрішні хвороби” написали професори Б. Шкляр і В. Василенко. У 1955 р. з’явилося друге видання цього довідника.У 1949 р. побачив світ підручник Б. С. Шкляра “Диагностика внутренних болезней”, який відразу став одним з найавторитетніших підручників у СРСР. Ця книга багато разів перевидавалася й до цього часу не втратила свого значення.

У 1950 р. Бориса Соломоновича було переведено на посаду завідувача кафедри факультетської терапії. Репресії у 1937 р. і 1947 р. його обминули, але у 1953 р. над професором нависла реальна загроза арешту. Лише мужність завідувача Вінницького обласного  відділу охорони здоров’я М. В. Даниленка та смерть Сталіна врятували його від неминучої загибелі.

Б. С. Шкляр – педагог-методист, блискучий лектор[4]. Часто з клініки на лекції в аудиторію асистент приводив хворих, на яких професор демонстрував студентам методи обстеження: пальпацію, перкусію, аускультацію. Професор спочатку пояснював, як потрібно проводити обстеження, обстежував хворого сам, тоді до обстеження запрошував когось із студентів, при цьому робив зауваження, давав поради і запитував про результат обстеження. Професор володів фундаментальними знаннями в галузі медицини, фізики, біології. Знав безліч рідкісних хвороб (у 1983 р. на позначення яких з’явився термін “орфанні хвороби”), синдромів і симптомів, досконало володів усіма відомими на той час методами обстежень.

Професор Б. С. Шкляр багато сил і енергії віддавав підготовці та вихованню лікарів і наукових працівників. Підготував понад 15 кандидатів та докторів медичних наук. Під його керівництвом написано понад 120 наукових праць. Серед учнів Бориса Соломоновича – відомі терапевти, професори ВНМУ ім. М. І. Пирогова: В. К. Сєркова, Р. Й. Мікуніс, М. Г. Шеверда, Ю. М. Головцев, Б. О. Зелінський.

Борис Соломонович неодноразово обирався депутатом Вінницької міської ради депутатів трудящих (1927–1930; 1934–1937; 1946–1949). Був членом Ученої Ради Міністерства охорони здоров’я УРСР, зокрема, членом терапевтичної комісії, членом проблемної комісії з проблеми “Гіпертонічна хвороба, атеросклероз і коронарна недостатність” республіканського правління наукового товариства терапевтів УРСР, головою правління Вінницького обласного наукового товариства терапевтів, членом редколегій журналів “Клиническая медицина”, “Врачебное дело”, був затверджений співредактором редакційного відділу “Внутрішні хвороби” 2-го видання Великої медичної енциклопедії. Написав ряд статей до цієї енциклопедії. Автор 67 наукових праць, зокрема, вищезгаданого підручника “Диагностика внутренних болезней”, кількох монографій[5].

Шкляр Б.С. поєднував лікувальну роботу з науково- педагогічною й громадською діяльністю. Надавав велику консультативну допомогу лікувальним установам Вінницької та Хмельницької областей. Брав активну участь у громадському житті медичного інституту. Часто виступав з доповідями й лекціями в установах і на підприємствах м. Вінниці[2].

Шкляр Борис Соломонович помер 9 листопада 1961 року[6].

Наукові праці[ред. | ред. код]

Шкляр Б. С. Диагностика внутренних болезней / Б. С. Шкляр. - Киев : Медгиз УССР, 1951. – 495 с.

Шкляр, Б. С. Диагностика внутренних болезней [Текст] : учеб. для мед. ин-тов / Б. С. Шкляр. - Киев : Гос. мед. изд-во УССР, 1960. - 486 с.

Шкляр, Б. С. Диагностика внутренних болезней : [учеб. для мед. ин-тов] / Б.С. Шкляр. - 5-е изд., испр. и доп. - Киев : Вища школа, 1971. - 515 с.

Шкляр, Б. С. Белковый спектр крови при некоторых внутренних заболеваниях : метод. пособие / Б. С. Шкляр, Р. И. Микунис ; Винниц. ГМИ им. Н. И. Пирогова. - Винница : [б. в.], 1961. – 90 с.

Джерела[ред. | ред. код]

  • «Корифей вінницької терапевтичної школи» Шкляр Борис Соломонович // Вінниця – місто послідовників М. І. Пирогова : монографія / [О. А. Юрчишина, Н. М. Кравчук, Л. В. Сухарєва та ін.]. — Вінниця, 2020. — С.189-199.
  • Anamnesis vitae: до 80-річчя кафедри пропедевтики внутрішньої медицини Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова[Електронний ресурс] / Ю. М. Мостовой . [вебсайт]. – Електрон. текст. дані.
  • Борис Соломонович Шкляр (1896–1961): 100-летию со дня рождения посвящается / Винниц. мед. ун-т им. Н. И. Пирогова; сост. М. С. Гаврик, предисл. Ю. М. Мостового. – Винница, 1996. – 128 с.
  • 100 років з іменем М. І. Пирогова : до сторічного ювілею Вінниц. обл. клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова / голов. ред. О. Б. Жупанов. – Вінниця : Едельвейс і К, 2017. – 368 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Борис Соломонович Шкляр (1896–1961): 100-летию со дня рождения посвящается / Винниц. мед. ун-т им. Н. И. Пирогова, Каф. пропедевт. терапии ; сост. М. С. Гаврик, предисл. Ю. М. Мостового. – Винница, 1996. – 128 с.
  2. а б «Корифей вінницької терапевтичної школи» Шкляр Борис Соломонович // Вінниця – місто послідовників М. І. Пирогова : монографія / [О. А. Юрчишина, Н. М. Кравчук, Л. В. Сухарєва та ін.]. — Вінниця, 2020. — С.189-199.
  3. Ю.М. Мостовой. Anamnesis vitae: до 80-річчя кафедри пропедевтики внутрішньої медицини Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова. health-ua.com.
  4. Борис Соломонович Шкляр (1896–1961): 100-летию со дня рождения посвящается / Винниц. мед. ун-т им. Н. И. Пирогова, Каф. пропедевт. терапии ; сост. М. С. Гаврик, предисл. Ю. М. Мостового. – Винница, 1996. – 128 с.
  5. КАФЕДРА ПРОПЕДЕВТИКИ ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ.Історія кафедри. https://www.vnmu.edu.ua/.
  6. 100 років з іменем М. І. Пирогова : до сторічного ювілею Вінниц. обл. клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова / голов. ред. О. Б. Жупанов. – Вінниця : Едельвейс і К, 2017. – 368 с.