Шляпентох Володимир Емануїлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шляпентох Володимир Емануїлович
Народився 19 жовтня 1926(1926-10-19)
Київ, Українська СРР, СРСР
Помер 6 жовтня 2015(2015-10-06) (88 років) або 5 жовтня 2015(2015-10-05)[1] (88 років)
Іст-Лансінг
Країна  США
Діяльність політолог, історик, соціолог, економіст, викладач університету
Alma mater Московський державний університет економіки, статистики та інформатикиd
Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Галузь соціологія[2]
Заклад Institute of Economics and Industrial Engineeringd
Університет штату Мічиган
Науковий ступінь доктор економічних наук[d]
Особ. сторінка msu.edu/~shlapent/index.html

Володимир Емануїлович Шляпентох (англ. Vladimir Shlapentokh; нар. 19 жовтня 1926(19261019), Київ, Українська РСР — пом. 6 жовтня 2015; Іст-Лансінг, Мічиган, США) — радянський і американський (з 1979) соціолог[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив історичний факультет Київського університету і Московський статистичний інститут. Кандидат економічних наук (1956, дисертація «Критика реакційних „теорій“ сучасних мальтузианцев»). З початку 1960-х років працював в новосибірському Академмістечку, в Інституті економіки і організації промислового виробництва, потім в Інституті соціологічних досліджень АН СРСР[3]. Доктор економічних наук (1966, дисертація «Економетрика та теорії економічної динаміки», ІСЕМВ).

Після еміграції до США був професором Університету штату Мічиган[3][4]. З 1986 року — громадянин США.

Родина[ред. | ред. код]

  • Донька — математик Олександра Шляпентох (нар.. 1960), професор відділення математики Східно-Каролінського університету[5]. Її чоловік — економіст Філіп Аллан Ротман (нар. 1958), професор відділення економіки Східно-Каролінського університету[6].
    • Онук — математик Яків Мордехай Шляпентох-Ротман (нар.. 1989)[7][8].
  • Син — історик і політолог Дмитро Шляпентох (нар. 1950), доцент Індіанського університету[en][9].

Праці[ред. | ред. код]

Автор близько 30 книг[10]. Здобув популярність завдяки прикладним соціологічним дослідженням друку і масових комунікацій, аналізу проблем достовірності і репрезентативності соціологічних даних, дослідженням соціальної структури радянського суспільства і теорії тоталітаризму[3][11].

Вибрані публікації[ред. | ред. код]

  • Критика сучасного мальтузианства. — М: Видавництво Московського університету, 1958.
  • Деякі проблеми політичної економії. — Новосибірськ: Новосибірський державний університет, 1965.
  • Економетрика та проблеми економічного зростання (Макромоделювання в роботах буржуазних економістів). — М: Думка, 1966. — 223 с.
  • Як сьогодні вивчають завтра: Сучасні методи соціального прогнозування. — М: Радянська Росія, 1973.
  • Відкриваючи Америку: Листи друзям в Москву. — Tenafly: Ермітаж, 1990.
  • Страх і дружба в нашому тоталітарному минулому. — СПб: Изд-во журн. «Зірка», 2003. — 254 с. — ISBN 5942140480
  • Проблеми якості соціологічної інформації: достовірність, репрезентативність, прогностичний потенціал. — М.: ЦСП, 2006.
  • Сучасна Росія як феодальне суспільство. Новий ракурс пострадянської ери. — М.: Столиця-Принт, 2008[12].
  • Російський інтелігент Фелікс Розкольників [Архівовано 19 січня 2021 у Wayback Machine.] // Політ.ру. 21.08.2008
  • Наступник, яких ще не було (Про вибори 2000 року) [Архівовано 4 лютого 2021 у Wayback Machine.]
  • Love, Marriage, and Friendship in the Soviet Union: Ideals and Practices. — New York: Praeger, 1984.
  • Soviet public opinion and ideology: mythology and pragmatism in interaction. — New York: Praeger, 1986.
  • The politics of sociology in the Soviet Union. — Boulder: Westview Press, 1987.
  • Soviet ideologies in the period of glasnost: responses to Brezhnev's stagnation. — New York: Praeger, 1988 (з Д. Шляпентохом).
  • Public and private life of the Soviet people: changing values in post-Stalin Russia. — New York: Oxford University Press, 1989.
  • Soviet Intellectuals and Political Power. — Princeton: Princeton University Press, 1990.
  • Soviet cinematography, 1918—1991: ideological conflict and social reality. — New York: A. de Gruyter, 1993 (з Д. Шляпентохом).
  • The new Ukrainian diaspora: Russian minorities in the former Soviet republics. — Armonk: M. E. Sharpe, 1994 (з Е. Паиным і М. Сендичем).
  • The New Elite In Post-Communist Eastern Europe / Ed. by V. Shlapentokh, Ch. Vanderpool, and B. Doktorov. — Texas: Texas A&M University Press, 1999.
  • A Normal Totalitarian Society. — Armonk: N. Y.: M. E. Sharpe, 2001.
  • America: sovereign defender or cowboy nation? — Ashgate, 2005.
  • Fear in contemporary society: its negative effects and positive. — New York: Palgrave Macmillan, 2006.
  • Contemporary Russia as a Феодального Society: A New Perspective on the Post-Soviet Era. — New York: Palgrave Macmillan, 2007.
  • The Soviet Union: internal and external perspectives on Soviet society. — Palgrave Macmillan, 2008.
  • Freedom, repression, and private property in Russia. — Cambridge University Press, 2013.
  • Restricting freedoms: limitations on the individual in contemporary America. — Transaction Publishers, 2013.
  • Power and inequality in interpersonal relation. — Transaction Publishers, 2015.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Library of Congress AuthoritiesLibrary of Congress.
  2. Czech National Authority Database
  3. а б в г Ушёл из жизни учёный Владимир Эммануилович Шляпентох. ВЦІОМ. Архів оригіналу за 22 жовтня 2015. Процитовано 10 жовтня 2015.
  4. Curriculum Vitae. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 30 січня 2021.
  5. Alexandra Shlapentokh. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  6. Dr. Philip A. Rothman. Архів оригіналу за 20 липня 2019. Процитовано 30 січня 2021.
  7. The Daily Clips (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 березня 2016. Процитовано 30 січня 2021.
  8. Yakov Shlapentokh-Rothman, Ph.D. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  9. Dmitry Shlapentokh. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 13 жовтня 2015.
  10. Biography (англ.). Michigan State University. Архів оригіналу за 18 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2017.
  11. Жигалкин Ю. (10 жовтня 2015). Несокрушимое обаяние Путина?: В память о российско-американском социологе Владимире Шляпентохе. Радио «Свобода». Архів оригіналу за 11 жовтня 2015. Процитовано 10 жовтня 2015.
  12. Шереги Ф. Размышления о книге Владимира Шляпентоха «Современная Россия как феодальное общество» // Телескоп : журн. социологич. и маркетинг. иссл. — СПб., 2010. — № 1 (3 червня). — С. 57—59. Архівовано з джерела 13 липня 2019. Процитовано 30 січня 2021.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]