Шпак Тетяна Іванівна
| Шпак Тетяна Іванівна | |
|---|---|
| Народилася |
21 січня 1947 (77 років) Бубнівка, Гайсинський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | гончарка |
| Членство | Національна спілка майстрів народного мистецтва України |
| Нагороди |
 |
Тетяна Іванівна Шпак (нар. 21 січня 1947, Бубнівка, Гайсинський р-н, Вінницької області) — майстриня гончарного мистецтва, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслужений майстер народної творчості України. Директор музею-садиби братів Герасименків у селі Новоселівка (1988)[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилась Тетяна Шпак в селі Бубнівка, що на Гайсинщині Вінницької області. Рано помер батько. Багато часу проводила з дідом Іваном Дворщенко, який мав звання повного Георгіївського кавалера, мав чотири Георгіївських хрести[2]. Дід навчив рибалити, що переросло у подальше хобі.
Трудову діяльність розпочала фельдшером на Кіровоградщині після закінчення медичного училища. З часом повернулась у рідне село, де працювала в медпункті[1].
У 23 роки захопилась керамікою. З 1969 року працювала в гончарному цеху, де навчалась гончарному ремеслу у відомої заслуженої майстрині Фросини Іванівни Міщенко. Зачарував Тетяну Шпак саме бубнівський розпис.
Творчість Тетяни Шпак - Миски, тарелі, глечики, куманці[3]. Майстриня дотримується славних традицій бубнівської школи, але водночас виробила свій стиль, що відрізняє її роботи від виробів інших гончарів.
У 1988 році разом із Фросиною Міщенко та Валентиною Живко була запрошена до участі у Всеукраїнському семінарі з питань народного мистецтва, що відбувався у Седневі Чернігівської області.
З 1988-го року директорка музею-садиби братів Герасименків у селі Новоселівка.
Тетяна Шпак керує школою художньої кераміки в селі Бубнівка, в якій займаються діти місцевої середньої школи. Навчає виготовляти гончарні вироби з орнаментом бубнівських гончарів[4].
Живе та працює в селі Бубнівка.
Музей-садиба[ред. | ред. код]
Села Бубнівка і Новоселівка є відомими осередками гончарства. У 1988 році у селі Новоселівка з нагоди 100-річчя від дня народження Якима Герасименка був відкритий Музей гончарства імені братів Герасименків, який очолила Тетяна Іванівна Шпак. У експозиції музею-садиби зібрані роботи новоселівських гончарів кінця XIX століття, вироби сучасних бубнівських гончарів, а також учасників Всеукраїнських і обласних семінарів-практикумів з народного гончарства «Бубнівська кераміка», які проводяться в Новоселівці[5].
Музей гончарства визнано переможцем конкурсу «Сім чудес Вінниччини» в номінації «Перлини Поділля». На базі музею гончарства також проводять творчі Всеукраїнські симпозіуми-практикуми з народного гончарства[6].
У травні 2018 року традицію орнаментального розпису бубнівської кераміки було включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України[7].
Виставки[ред. | ред. код]
Тетяною Іванівною створено кілька тисяч виробів. Її роботи знаходяться у музеї-садибі братів Герасименків, у Вінницькому краєзнавчому музеї, у Художньому музеї в Києві, у музеї в Опішні, а також у Національній Спілці майстрів народного мистецтва, у Санкт-Петербурзі, приватних колекціях в Німеччині, Туреччині, Чехії, Молдові, Канаді, Словаччині, Туреччині та Китаї[8][9].
Неодноразово вироби майстрині експонувалися в Вінницькому обласному центрі народної творчості, на виставках у містах: Тульчині, Тростянці, Немирові, Косові Івано-Франківської області, Чигирині Черкаської області.
Вироби Тетяни Шпак майстрині зачаровують своєю простотою, довершеністю та оригінальністю. Бубнівському розпису притаманні білий, зелений та чорний колір, які використовує майстриня розмальовуючи вироби рослинним і геометричним розписом.
Нагороди[ред. | ред. код]
У 2003 році Тетяна Шпак стала лауреатом І премії Всеукраїнського конкурсу — огляду музеїв мистецтва та стипендіатом міжнародного фонду «Україна-3000»[7].
Як майстриня з художньої кераміки Тетяна Іванівна має понад 180 грамот та дипломів[2].
Основні роботи[ред. | ред. код]
Фото на сайті Вінницького обласного центру народної творчості
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Шпак Тетяна Іванівна. Вінницький обласний центр народної творчості.
- ↑ а б Леся ЛАВРИЧЕНКО (03 вересня 2019). Тетяна Шпак вже майже 45 років займається гончарством. Gazeta.ua.
- ↑ Віктор Болога (16.10.2020). Вінничанам розповіли про неперевершену майстриню гончарної справи. korotko.vn.ua. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 29 березня 2021.
- ↑ Лідія Мельничук, Етнічна історія народів Європи, Випуск № 7, Вінниця, ст. 88-91
- ↑ Тетяна Шпак. Кераміка. Вінницький обласний центр народної творчості. 14 грудня 2017.
- ↑ Сільський музей гончарства був переможцем конкурсу «Сім чудес Вінниччини». Інформаційна Вінниччина.
- ↑ а б Нематеріальна культурна спадщина – багатство традицій і засіб розвитку сучасних територій. Гайсинська районна державна адміністрація. 12 серпня 2020. Процитовано 29.03.2021.
- ↑ Таланти Гайсинщини. Відділ культури і туризму Гайсинської РДА.
- ↑ Андрій Оленін (28 липня 2018). Унікальну кераміку з Вінниччини розписують коров'ячим рогом та колючкою акації. ВЛАСНО.info - інформаційний портал м.Вінниця. Процитовано 29.03.2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія Шпак Тетяни Іванівни на Вінницький обласний центр народної творчості
- Гайсинська централізована бібліотечна система (ЦБС) /Таланти Гайсинщини (29.03.2021)
