Юй-ши
| Юй-ши 雨師 | |
|---|---|
| Один із повелителів стихій - майстер дощу | |
| Божество в | Китайська міфологія |
| Згадки | "Книга гор і морів" |
| Дружина | Юй Шицзе |
| Пов'язані персонажі | Фен-бо |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Юй-ши (кит. трад.: 雨師; спр.: 雨师; піньїнь: Yǔ Shī; досл.: «Майстер дощу») — китайський дух, а також бог дощу, нерозривно пов'язаний з іншим богом Фен-бо (кит.: 風伯). У низці пам'яток ідентифікується з Сюаньміном, сином стародавнього божества Ґун-ґуна[1], за іншими джерелами вважався божеством сузір'я Бі[2].
Вигляд[ред. | ред. код]
З плином історії ідентифікувався й ототожнювався з різними персонажами та істотами. З одноногим птахом Шан'яном, який міг то збільшуватися, то зменшуватися в розмірах, від вдиху якого пересихали моря. А у коментарях до «Книги гір і морів» (4-2 ст. до н.е.) йдеться про те, що Юй-ши мав вигляд лялечки комахи.[1] Згодом у пізніх храмових зображеннях Юй-ши набув антропоморфної зовнішності і став зображуватися у вигляді могутнього воєначальника з чорною бородою, вбраного в жовті обладунки, який тримав у лівій руці чашу, в якій перебував дракон (Лун), а правою розбризкував дощ (в інших випадках в правій руці в нього був меч семи зірок — Ці-сін-цзянь, яким він володарював дощем).
Церемоніал[ред. | ред. код]
Згідно з обрядом періоду династії Чжоу, богу Юй-ши підносили в жертву тварин, щоб віддячити за працю з наслання дощу[2]. Згодом культ бога Юй-ши зменшився і був потіснений культом Лун-вана - «царем драконів-лун», що володарював водами. Однак маонанці та інші народи сучасного південно-західного Китаю вшановують Майстра дощів (Юй-ши) і дотепер, асоціюючи його з покровителем сільського господарства, вшановуючи його за допомогою ритуальних молитовних церемоніалів, щоб попросити про дощ і гарний врожай[3].
Див. також[ред. | ред. код]
- Фен-бо (майстер вітру)
- Лун-ван (повелитель вод)
Джерела та література[ред. | ред. код]
- ↑ а б Мелетинский, E. M. (1990). Мифологический словарь (російська) . Москва: Советская энциклопедия. с. 626—627. ISBN 978-5-85270-032-2.
- ↑ а б Попов, П. С. (1907). Китайский Пантеон (російська) . Санкт-Петербург: Императорская Акадения Наук. с. 77.
- ↑ Yang, Lihui; An, Deming; Turner, Jessica Anderson (2008). Handbook of Chinese mythology. Handbooks of world mythology (англійська) . Oxford New York: Oxford University Press. с. 243. ISBN 978-0-19-533263-6.