Юліуш Струтинський
| Юліуш Струтинський | ||||
|---|---|---|---|---|
| Juliusz Strutyński | ||||
| Псевдонім | Берлич Сас | |||
| Народився |
1 липня 1810 Липовці | |||
| Помер |
23 березня 1878 (67 років) Скерневиці | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Сфера роботи | література[1][1] і поезія[1][1] | |||
| Рід | Q16473506? | |||
|
| ||||
Юліуш Ксаверій Лукаш Струтинський гербу Сас (пол. Juliusz Ksawery Łukasz Strutyński, 1 липня 1810, Липовець, тепер Вінницька область, Україна — 23 березня 1878, Скерневиці) — польський письменник українського походження, поет доби романтизму. Один із яскравих представників «української школи». У літературі виступав під псевдонімом Берлича Саса.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1 липня 1810 в селі Липовці, нині Вінницька обл.) в заможній шляхетській родині. Батько Фелікс — зем'янин, масон, віолончеліст-аматор. Мати — дружина батька княжна Кароліна Любомирська гербу Дружина[2].
Родина відразу після його народження переїхала до маєтку в Теолині, а далі у 1816 через хворобу матері переїздять до Здовблиці, де був на вихованні бабусі. У цьому ж році вступив до Вищої гімназії у Кременці на Волині (діяла у приміщенні колишнього єзуїтського колегіуму), де навчався впродовж чотирьох років.
У 1821 році втратив матір і його віддають на виховання до другої бабусі Йоанни Струтинської. Пізніше своє життя, проведене з бабусями, Струтинський описав в автобіографічній повісті «Dwie Babki».
Після смерті матері в 1845 виїхав на Кавказ, а з квітня 1846 перебував у Петербурзі. Упродовж свого життя багато подорожував, стрімко розвивав військову кар'єру. Став ад'ютантом генерала Бібікова.
У 1848 письменник пережив тяжку хворобу, що стала на заваді до отримання ним посади в армії короля Вюртемберзького. Зіткнувшись із матеріальними труднощами та втративши свій родинний маєток у Білорусі, у 1869-му залишив Росію та повернувся до рідного села Липовці, де під псевдонімом Берлича Саса підписував свої поетичні твори та щоденники, у яких спирався на досвід письменника Генрика Жевуського, репрезентанта жанру романтичної ґавенди. У цьому ж році Струтинський надрукував гавенду (розповідь) «Ukraina. Obrazki czasu i ludzi» у газеті «Dziennik Literacki».
У 1873 переїхав до Кракова, де вів літературну діяльність, а через рік вийшла друком його книга «Mozaika, gawędy szlacheckiej z lat ubiegłych».
У 23 березня 1878 під час подорожі з Кракова до Петербурга письменник помер у Скерневицях. Місце його поховання залишається невідомим.
Родина[ред. | ред. код]
Одружувався тричі. Саме завдяки зусиллям його останньої дружини Олександри Парфенової уже після смерті письменника було видано том його поезій під назвою «Poezja Berlicza Sasa i wspomnienie jego wierszem», де проявився характерний для автора мемуаристичний стиль. Особливістю виданої збірки стало включення до поезій біографічних деталей із життя автора та описів середовища його перебування.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Karolina ks. Lubomirska z Lubomierza h. Drużyna (ID: 15.105.524) [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Baworowski W. Jak powstały pamiętnik Seweryna Soplicy // Czas. 1866. — № 67. (пол.)
- Grabowsk M. O szkole ukraińskiej poezji // Literatuka i krytyka. — Wilno, 1840. — T. 1. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Strutyński Juliusz [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
- Juliusz Ksawery Łukasz Berlicz-Strutyński h. Sas (ID: lu.30360) [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |