Юхан Теорін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юхан Теорін
швед. Johan Theorin
Юхан Теорін під час Гетеборзького книжкового ярмарку, 2011 р.
Ім'я при народженні Юхан Теорін
Народився 1963(1963)
Гетеборг, Швеція
Громадянство Швеція Швеція
Національність Швед
Місце проживання Гетеборг
Діяльність прозаїк
Сфера роботи літературна діяльністьd[1], детективна література[d][1] і журналістика[1]
Мова творів шведська
Роки активності 2007
Напрямок детективна проза
Жанр психологічний детектив, містичний трилер
Нагороди
Сайт: johantheorin.com

CMNS: Юхан Теорін у Вікісховищі

Юхан Теорін (швед. Johan Theorin; 1963, Гетеборг, Швеція) — шведський письменник, журналіст. Автор психологічних детективів з елементами містики та саспенсу. Дія більшої частини його творів відбувається на острові Еланд у Балтійському морі.

Протягом життя Юхан Теорін багато разів відвідував шведський острів Еланд. Предки його матері — моряки, рибалки і каменярі — жили там упродовж століть, всотуючи в себе місцевий фольклор і містичні легенди.

Дебютував у 2007 році романом «Мертві брижі» (також відомий як «Відлуння мертвих»; мовою оригіналу: Skumtimmen). Того ж року автори й критики Шведської академії детективних письменників обрали твір «Найкращим дебютним детективним романом», його було перекладено 25 мовами, а 2013 року — екранізовано у Швеції.

Його другий роман — «Нічний шторм» (швед. Nattfåk), також відомий в англійському перекладі як «Найтемніша кімната», було визнано «найкращим шведським детективним романом 2008 року», відзначено премією «Скляний ключ» (Glass Key award; 2009) та премією «Інтернаціональний кинджал» (CWA International Dagger; 2010).

У 2010 побачив світ наступний твір Юхана Теоріна — «Кривавий розлом» (англійською опубліковано 2011 у видавництві Transworld Publishers під назвою «Кар'єр»).

Ці романи разом із «Привидом кургану» («Голоси іззовні»; 2013) становлять своєрідну «еландську» тетралогію, об'єднану спільним місцем дії (острів Еланд) і низкою постійних персонажів (Єрлоф Давідссон та ін.). Еландський цикл у критиці також називають квартетом «Пори року», оскільки основна дія кожного з чотирьох романів відбувається протягом однієї з пір року.

Окремо стоїть роман-саспенс «Свята Психо» («Притулок»), опублікований 2011 року.

Нині письменник мешкає на Еланді та в Стокгольмі.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Skumtimmen (Мертві брижі), 2007 (в англійському перекладі 2008 року: Echoes from the Dead)
  • Nattfåk (Нічний шторм), 2008 (в англійському перекладі 2009 року: The Darkest Room)
  • Blodläge (Кривавий розлом), 2010 (в англійському перекладі 2011 року: The Quarry)
  • Sankta Psyko (Святий Психо), 2011 (в англійському перекладі 2013 року: The Asylum)
  • Rörgast (Найбрудніший), 2013 (в англійському перекладі 2015 року: The Voices Beyond)

Премії та відзнаки[ред. | ред. код]

  • Skumtimmen визнано «Найкращим дебютним містерійним романом 2007 року» рішенням авторів та критиків Шведської академії детективних письменників
  • Endast jag är vaken («Не сплю тільки я»; опубліковане в серії антологій «Schakt») нагороджено премією Катах'я (Catahya Award) за найкраще шведське оповідання в жанрах наукової фантастики, фентезі або горору за 2007 рік
  • Nattfåk визнано «Найкращим шведським детективним романом 2008 року» рішенням Шведської академії детективних письменників
  • Nattfåk нагороджено премією «Скляний ключ» за 2009 рік
  • Skumtimmen (Echoes from the Dead) нагороджено в 2009 році премією «Новий закривавлений кинджал» Британської асоціації письменників детективного жанру (CWA) у 2009 році.[2]
  • Nattfåk (The Darkest Room) нагороджено «Інтернаціональним кинджалом CWA» в липні 2010 року.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Czech National Authority Database
  2. British readers vote Harlan Coben their favourite crime writer. The Guardian. 22 жовтня 2009. Архів оригіналу за 30 жовтня 2022. Процитовано 12 лютого 2023. (англ.)
  3. Johan Theorin beats Stieg Larsson to crime writing award. The Guardian. 26 липня 2010. Архів оригіналу за 30 жовтня 2022. Процитовано 12 лютого 2023. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]