Яків (П'ятницький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яків П'ятницький
Іван П'ятницький
Митрополит Томський
березень 1920 — початок 1921
тимчас./кер. з кінця 1919 року
Попередник: Анатолій Каменський
Наступник: Андрій Ухтомський
Митрополит Казанський і Свіязький
до 1917 року — архієпископ
10 грудня 1910 — 8 квітня 1920
Попередник: Никанор Каменський
Наступник: Анатолій Грисюк
Архієпископ Симбірський і Сизранський
25 січня 1907 — 10 грудня 1910
Попередник: Гурій Буртасовський
Наступник: Веніамін Муратовський
Архієпископ Ярославський і Ростовський
12 серпня 1904 — 25 січня 1907
Попередник: Сергій Ланін
Наступник: Тихон Беллавін
9-й Архієпископ Кишинівський і Хотинський
26 січня 1898 — 12 серпня 1904
Попередник: Неофіт Неводчиков
Наступник: Володимир Сеньковський
Єпископ Чигиринський
вікарій Київської єпархії
16 січня 1893 — 26 січня 1898
Попередник: Іриней Орда
Наступник: Димитрій Ковальницький
Єпископ Балахнінський
вікарій Нижегородської єпархії
28 квітня 1891 — 16 січня 1893
Попередник: Агафодор Преображенський
Наступник: Ювеналій Половцев
 
Альма-матер: Московська духовна академія
Науковий ступінь: магістр богослов'яd
Діяльність: священник
Народження: 22 вересня (4 жовтня) 1844
село Бринь, Жиздринський повіт, Калузької губернії (нині Думініцький район, Калузької області, Росія)
Смерть: 28 листопада 1922(1922-11-28) (78 років)
Томськ, Росія
Чернецтво: 12 серпня 1886
Єп. хіротонія: 28 квітня 1891

CMNS: Яків у Вікісховищі

Яків П'ятницький (в миру Іван П'ятницький; 22 вересня1844, село Бринь, Жиздринський повіт, Калузької губернії, нині Думініцький район, Калузької області, Росія1922, Томськ, Росія) — єпископ Уманський і Чигиринський, вікарій Київської митрополії Відомства православного сповідання Російської імперії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 22 вересня 1844 року в селі Бринь ( Жиздринський повіт Калузької губернії, нині Думініцький район Калузької області).

Закінчив Калузьке духовне училище і Калузьку духовну семінарію. Потім, у 1870 році зі ступенем кандидата богослов'я закінчив Московську духовну академію і був залишений з вересня 1870 року помічником секретаря Ради і Правління академії. У 1871-1872 рр. був помічником інспектора академії.

З 1872 року — доглядач Мещовського духовного училища Калузької єпархії; з 16 жовтня 1873 року — викладач Віфанської духовної семінарії.

Після захисту дисертації «Походження християнського богослужіння», 6 листопада 1876 року він був затверджений у вченому ступені магістра богослов'я.

12 серпня 1886 пострижений у чернецтво; 17 серпня був висвячений у сан ієромонаха, а 1 жовтня зведений в сан архімандрита і призначений ректором Віфанської духовної семінарії.

28 квітня 1891 хіротонізований на єпископа Балахнинського, вікарія Нижегородської єпархії. Хіротонія відбулася в Московському Успенському соборі.

З 29 вересня 1892 року — єпископ Уманський, вікарій Київської єпархії.

З 16 січня 1893 року — єпископ Чигиринський, вікарій Київської єпархії.

З 26 січня 1898 року — єпископ Кишинівський і Хотинський.

З 12 серпня 1904 року — архієпископ Ярославський і Ростовський. В цьому ж році обраний почесним членом Київської духовної академії.

У 1906 році був членом Предсоборної Присутності і був головою третього відділу — «Про реформу церковного суду».

З 25 січня 1907 року — архієпископ Симбірський і Сизранський.

З 10 грудня 1910 року — архієпископ Казанський і Свіязький. Досить часто виступав з промовами і проповідями, але практично не їздив по єпархії.

З 29 вересня 1912 року — почесний член Московської і Казанської духовних академій.

5 жовтня 1916 нагороджений діамантовим хрестом для носіння на клобуці.

Був учасником Всеросійського Церковного Собору 1917 року в Москві, на якому Патріархом Тихоном зведений в сан митрополита.

Митрополит Мануїл Лемешевський зміг згадати про нього таке: «Мав важкий характер. Любив писати з церковних питань, але ні в чому не відчувалося сердечності. Завжди цікавився, як вигідніше здавати на зберігання гроші».

Після взяття Казані військами Народної Армії Самарського уряду Комуча і Чехословацького корпусу Народної Армії Самарського уряду Комуча 5 серпня 1917 року, митрополит Яків привітав нову владу і благословив збір коштів «на користь Народної армії» у храмах єпархії. У перших числах вересня, Казань знову опинилася під владою більшовиків і він разом з відступаючими частинами Білої армії покинув Казань і поїхав до Іркутська. Потім був тимчасово керуючим Томською єпархією. В кінці 1919 року, коли Томськ був зайнятий червоними, він був призначений тимчасово керуючим Томською єпархією вже указом патріарха Тихона і в березні 1920 року вже офіційно став іменуватися митрополитом Томським, а на початку наступного, 1921 року, був на прохання звільнений на спокій і призначений настоятелем Симонового монастиря в Москві.

У березні 1922 року був заарештований, кілька днів провів у в'язниці, але скоро був відпущений.

У 1922 році (за деякими відомостями — в 1923) помер у Томську, незабаром після перенесеної важкої операції.

Деякі твори

[ред. | ред. код]
  • Ожидаемый Собор Всероссийской Церкви 1906 года и предметы его занятий. — Ярославль, 1906.
  • Отзыв на труд. проя. М. Красножена // Прибавление к «Церковным Ведомостям». — 1906. — № 47. — С. 3030.
  • Речь при вручении жезла Евсевию, епископу Угличскому // Прибавление к «Церковным Ведомостям». — 1906. — № 24. — С. 1880.
  • Слово, произнесенное при первом посещении Казанской Духовной Академии. // Прибавление к «Церковным Ведомостям». — 1911. — № 13. — С. 581.
  • Речь при вручении жезла новохиротонисанному епископу Анастасию // Прибавление к «Церковным Ведомостям». — 1912. — № 11. — С. 455.
  • Речь, произнесенная в Казанском Благовещенском кафедральном соборе при вручении жезла Преосв. Леонтию епископу Чебоксарскому // Прибавление к «Церковным Ведомостям»». — 1914. — № 41. — С. 1741.

Література

[ред. | ред. код]
  • Волков В. А., Куликова М. В., Логинов В. С. Московские профессора XVIII — начала XX веков. Гуманитарные и общественные науки. — М. : Янус-К: Московские учебники и картолитография, 2006. — С. 105. — 300 с. — 2000 екз. — ISBN 5-8037-0164-5.

Посилання

[ред. | ред. код]