Ґабріеле Петкевічайте-Біте
| Ґабріеле Петкевічайте-Біте | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | лит. Gabrielė Petkevičaitė | |||
| Псевдонім | Bitė | |||
| Народилася |
18 березня 1861[1][2] Puziniškisd, Smilgiai Eldershipd, Паневежиський район, Литва | |||
| Померла |
14 червня 1943[1][2] (82 роки) Паневежис, Литва[3][4] | |||
| Поховання | Q123481524? | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Литва[5][6] | |||
| Діяльність | політична діячка, письменниця | |||
| Заклад | Lietuvos žiniosd | |||
| Роки активності | 1890 — 1943 | |||
| Партія | Литовський народний союз селян і Lithuanian Popular Socialist Democratic Partyd | |||
|
| ||||
 Ґабріеле Петкевічайте-Біте у Вікісховищі | ||||
Ґабріеле Петкевічайте-Біте (літературний псевдонім — Біте, «Бджола») (лит. Gabrielė Petkevičaitė-Bitė); 18 березня 1861, Пузинішкі поблизу Паневежиса — 14 травня 1943, Паневежис) — литовська письменниця, драматург, публіцист, літературний критик. Громадсько-політичнна діячка, голова Литовського установчого сейму (1920—1922), педагог.
Біографія[ред. | ред. код]
Ґабріеле Петкевічайте походить з дворян Ковенської губернії. Дочка лікаря, директора лікарні у Іонішкелісе. У дев'ятирічному віці від тифу померла мати, залишивши сиротами Габреле та п'ятьох її братів. З дитинства Ґабріеле була інвалідом (деформований хребет).
Тому вона отримала домашню освіту. Серед її вчителів був Лаурінас Івінскіс. Потім у 1878 році закінчила жіночу гімназію в Єлгаві.
Пізніше працювала зі своїм батьком в аптеці і в приватному порядку вивчала литовську мову.
На початку 1890-х років стала займатися культурно-громадською і творчою діяльністю.
У 1893 році вона ініціювала створення Товариства надання допомоги активним студентам. У 1907 році була одним з організаторів і головою першого з'їзду жінок Литви, співзасновником Асоціації литовських жінок (1908). Після смерті батька в 1909 році жила у Вільно та працювала у редакції «Lietuvos žinios».
Під час Першої світової війни Ґабріеле Петкевічайте повернулася у рідні краї. Вона закінчила фельдшерські курси, допомагала хворим. Під час війни вела щоденник, опублікований у 1925 та 1933 роках. У 1919 році почала викладати в Паневежеській гімназії. Була одним з розробників шкільної форми для дівчаток, яка незабаром була прийнята на національному рівні та проіснувала до початку 1990-х років.
Також займалася політичною діяльністю. Ґабріеле Петкевічайте — член Литовської християнсько-демократичної партії.
У 1920 році була обрана в Установчий сейм Литви і, як найстарший член зборів, головувала на його першій сесії, тоді ж була обрана головою.
У 1924 році за станом здоров'я відмовилася від викладацької посади. Потім відійшла від суспільного життя, але продовжувала писати.
Творчість[ред. | ред. код]
Основні твори: збірка оповідань «Дрібниці» (1905), повісті «Вількене» (1894), «Богу напоказ» (1905), п'єса «Продане щастя». Виступала як критик із захистом реалізму в литовській літературі.
Спільно з письменницею Юлією Жемайте написала кілька реалістичних соціально-побутових драм і комедій під загальним псевдонімом Дві Мотери (Дві жінки). Ці п'єси показують боротьбу з царизмом («Литвомани», 1905), забобонами, за просвіту народу («Чорт у пастці», 1899, «Продане щастя», 1900 та ін).
Автор двотомного шкільного підручника.
У Литві заснована літературна Премія імені Ґ. Петкевічайте-Біте
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б FemBio database
- ↑ Freebase Data Dumps — Google.
- ↑ http://www.vanderkrogt.net/statues/object.php?webpage=ST&record=lt175
- ↑ http://www.coin-database.com/coins/50-litas-150th-birth-anniversary-of-gabriele-petkevicaite-bite-lithuania-2011.html
- ↑ http://10times.com/venues/gabriele-petkevicaite-bite
Посилання[ред. | ред. код]
|
