Arenaria humifusa
| Arenaria humifusa | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) |
| Родина: | Гвоздикові (Caryophyllaceae) |
| Рід: | Піщанка (Arenaria) |
| Вид: | A. humifusa
|
| Біноміальна назва | |
| Arenaria humifusa | |
Arenaria humifusa (піщанка розпростерта[1]) — вид трав'янистих рослин родини гвоздичні (Caryophyllaceae), поширений у Північній Європі й на півночі Північної Америки. Етимологія: лат. humus — «ґрунт», лат. fusus — «витягнутий»[2].
Таксономічні примітки[ред. | ред. код]
Arenaria відрізняється від інших невеликих гвоздикових, маючи коротше і ширше листя й короткі, товсті волоски на стеблах і краях листків.
Опис[ред. | ред. код]
Це багаторічні рослини. Кореневища слабкі, тонкі, 0.5–15+ см. Листки супротивні, 3–5 × 2–2.5 мм, широко яйцевиді або оберненояйцевидні, від тупих до округлих, з яскраво вираженою середньою веною, безволосі, окрім товстого волосся біля основи, м'ясисті, темно-зелені або з червонуватим або пурпуровим відтінком. Квіти поодинокі або дуже рідко буває 2–4 квітки. Квіти на квітконіжках 1–2 мм, радіально-симетричні, 6–8 мм у діаметрі, з 5 вільними чашолистками й пелюстками. Чашолистки 3–4 × 1.2–1.4 мм, довгасті, підгострі, з нечіткими серединними жилами, голі, темно-зелені або пурпурні з дуже вузькими (до 0.2 мм) рожевими краями. Пелюстки 4–5 × 1.5–2.5 мм, трохи довші за чашолистки, еліптичні, тупі, що розширюються, напівпрозоро білі. Тичинок 10; пиляки дуже короткі, 0.2–0.3 мм, блідо-рожеві. Капсули 4–5 мм, довші за чашолистки, які виступають з квітки, коли зрілі, грушоподібної форми, оливково-коричневі, злегка блискучі з однією коміркою на кілька насінин. Насіння 0.6–0.8 мм, коричневе.
Поширення[ред. | ред. код]
Північна Америка (Ґренландія, Сен-П'єр і Мікелон, Канада); Європа (Норвегія [вкл. Шпіцберген], Швеція, Росія)
Населяє вологий, вапняний або принаймні основний субстрат і тріщини скель.
Відтворення[ред. | ред. код]
Статеве розмноження насінням; дуже місцеве вегетативне розмноження столонами. Немає адаптації до запилення комахами; ймовірне самозапилення. Насіння не пристосоване до будь-якого особливого виду поширення, ймовірно, пасивно розповсюджується землею на короткій відстані.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
- ↑ Dictionary of Botanical Epithets. www.winternet.com. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 17 березня 2017.
- Euro+Med Plantbase [Архівовано 17 березня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- The Flora of Svalbard [Архівовано 24 квітня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Flora of North America [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Pan-arctic flora (англ.)
|
Це незавершена стаття про гвоздикові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|