Clinopodium acinos
| Clinopodium acinos | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Глухокропивові (Lamiaceae) |
| Рід: | Пахучка (Clinopodium) |
| Вид: | C. acinos
|
| Біноміальна назва | |
| Clinopodium acinos | |
| Синоніми | |
|
Thymus acinos L. | |
Clinopodium acinos (щебрушка польова як Acinos arvensis[1][2] — вид трав'янистих рослин з родини глухокропивових (Lamiaceae), поширений у східній Європі, північно- та південно-східній Азії. Етимологія: видова назва походить від дав.-гр. ακινοϛ — васильки, позначаючи подібність до васильків[3].
Опис[ред. | ред. код]
Однорічна або недовговічна багаторічна трав'яниста рослина (10)15–30 см заввишки. Зазвичай багато стовбурів. Стебла прямостійно-висхідні, округло-4-куті, волохаті, часто червонувато-фіолетові. З приємним ароматом. Листки супротивні, дуже коротко черешкові. Всі листки вище середини помітно зазубрені, з обох сторін запушені короткими малопомітними волосками з великою домішкою стебельчастих залозок. листові пластини від вузько-яйцюватих до ланцетних до майже еліптичних, з цілими краями. Суцвіття — колосоподібний кластер, який складається з окремих пазушних кілець, які закінчують стебло. Чашечка вкрита дрібними стебельчатими залозками й на жилах щетинистими, загнутими вперед волосками. Віночок ліловий, 7–10 мм завдовжки. Плід — 4-дольний схизокарпій. Мерикарпії округлі, жовтувато-коричневі[2][4].
Поширення[ред. | ред. код]
Вид поширений у Європі й на схід до центрального Сибіру та на південний схід до Ірану[5][6][7].
В Україні вид зростає на полях, степових схилах, лісових галявинах, вапнякових відслоненнях, зрідка як бур'ян в посівах — майже на всій території[2].
Галерея[ред. | ред. код]
-
квітка -
ілюстрація
.jpg)
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Acinos arvensis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 310. (рос.)(укр.)
- ↑ Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 15.04.2019. (англ.)
- ↑ NatureGate. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 15.04.2019. (англ.)
- ↑ Euro+Med Plantbase. Процитовано 15.04.2019. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 15.04.2019. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network. Процитовано 15.04.2019. (англ.)
|
Це незавершена стаття про глухокропивові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||