Conioselinum vaginatum
| Conioselinum vaginatum | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Аралієцвіті (Apiales) |
| Родина: | Окружкові (Apiaceae) |
| Рід: | Свистуля (Conioselinum) |
| Вид: | C. vaginatum
|
| Біноміальна назва | |
| Conioselinum vaginatum | |
| Синоніми | |
|
Conioselinum tataricum Hoffm. | |
Conioselinum vaginatum (свистуля татарська як Conioselinum tataricum[1][2]) — вид трав'янистих рослин родини окружкові (Apiaceae), поширений у центральній і східній Європі, північній і центральній Азії та Гімалаях.
Опис[ред. | ред. код]
Багаторічна рослина 50—150 см. Рослина з сизим нальотом. Корінь конічний, розгалужений; кореневище дебеле. Стебло розгалужене. Стебла з помітно вигнутими міжвузлями. Піхви листків довгі, у верхніх — трохи роздуті. Нижні й середні стеблові листки тричі перисті; їх частки голі, блискучі, перисто-розділені на дольки, цільні або зубчасті, або перисто-надрізані; догори листки двічі або просто перисті. Обгортка 1–2-листова, опадає; обгорточки багатолисті, здебільшого односторонні, повислі, зі щетинистих листочків. Зонтики 5–10 см упоперек; приквітки відсутні; променів 10–14, 2–4 см; приквіточки 5–8, лінійні, ≈5 мм. Пелюстки зворотнояйцеподібні. Плоди овальні, з перетинчасто-крилатими ребрами, 5–7 мм завдовжки[2][3].
Поширення[ред. | ред. код]
Поширення: центральна та східна Європа, північна й центральна Азія та Гімалаї[4][5].
В Україні вид зростає у сируватих тінистих лісах і чагарниках — у Лісостепу (Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Улащковці; Вінницька обл. Муровано-Куриловецький р-н, с. Немерче; Сумська і Полтавська області), рідко[2].
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Cnidium dubium // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 236. (рос.)(укр.)
- ↑ Flora of China. Архів оригіналу за 22 вересня 2015. Процитовано 04.03.2019. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 04.03.2019. (англ.)
- ↑ Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 04.03.2019. (англ.)
|
Це незавершена стаття про окружкові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||