Eriophorum triste

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Eriophorum triste
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperáceae)
Підродина: Cyperoideae
Триба: Scirpeae
Рід: Пухівка (Eriophorum)
Вид: E. triste
Eriophorum triste
(Th.Fr.) Hadac & Á.Löve, 1950
Синоніми
Eriophorum angustifolium var. triste Th.Fr.
Посилання
Віківиди: Eriophorum triste

Eriophorum triste — вид трав'янистих рослин родини осокові (Cyperáceae). Цей арктичний вид поширений в Алясці, Канаді, пн. Гренландії, архіпелазі Шпіцберген, північно-східній Азії. Етимологія: лат. tristis — «тьмяний, журливий»[1].

Таксономічні примітки[ред. | ред. код]

Eriophorum triste відрізняється від E. angustifolium тим що найбільш верхня листова піхва лійкоподібна проти циліндричної; квітоніжка дугоподібна, шорстка, до 2 см завдовжки в порівнянні з пониклою, в основному гладкою, довжиною до 5–10 см; квітучі колоски від яйцеподібної до майже сферичної форми проти довгасто-яйцеподібної або довгасто-еліптичної; плодові голови оберненояйцевиді проти колоколовидих або вузько дзвонових; луски червонувато і без білуватих країв проти коричнювато-сірих, сіруватих, червонуватих або іржавих з білими краями; пиляки (1.8)2.5–2.8(3) мм проти (2.5)3–4(5) мм; сім'янки широко оберненояйцеподібні, 2–2.5 мм проти довгасто-оберненояйцевидих або довгасто-еліптичних, (2.5)2.8–3(3.5) мм завдовжки; і число хромосом 2n= 60 проти 2n=58.

Опис[ред. | ред. код]

Це багаторічна трав'яниста рослини, яка формує килими, завдяки великій горизонтальній системі довгих, розгалужених кореневищ з червонувато-коричневого кольору лускатим листям. Кореневищні гілки довжиною 4–10 см між повітряними пагонами. Стебла до 30 см. Суцвіття: великі луски 1–3 см; квітоніжки 5–20 мм, зазвичай шорсткі. Луски від сірого до чорного кольору, як правило, з блідими краями. Кожна квітка в колоску виробляє горішок.

Відтворення[ред. | ред. код]

Статеве розмноження насінням; ефективне локальне вегетативне розмноження за допомогою кореневищ, які можуть фрагментуватися. Вітрозапильний вид. Горіхи не дозрівають щороку. Горіхи ефективно поширюється вітром. Поширення фрагментів кореневищ птахами або водою можливе.

Поширення[ред. | ред. код]

Цей арктичний вид поширений в Алясці, Канаді, пн. Ґренландії, архіпелазі Шпіцберген, північно-східній Азії.

Населяє тундру, снігопокривні місця, луки.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Dictionary of Botanical Epithets (англ.). www.winternet.com. Архів оригіналу за 23 листопада 2016. Процитовано 1 червня 2017.
  • The Flora of Svalbard [Архівовано 25 квітня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  • Pan-arctic flora (англ.)
  • eMonocot 1.0.5[недоступне посилання з червня 2019] (англ.)