London Overground

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття потребує істотної переробки. Можливо, її необхідно доповнити, переписати або вікіфікувати. Пояснення причин та обговорення — на сторінці Вікіпедія: Статті, що необхідно поліпшити.
Тому, хто додав шаблон: зважте на те, щоб повідомити основних авторів статті про необхідність поліпшення, додавши до їхньої сторінки обговорення такий текст:
{{subst:поліпшити автору|London Overground|23 квітня 2022}} ~~~~,
а також не забудьте описати причину номінації на підсторінці Вікіпедія:Статті, що необхідно поліпшити за відповідний день. (23 квітня 2022)
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад. (червень 2019)
London Overground
Інформація
Країна Велика Британія Велика Британія
Місто Лондон
Дата відкриття 11 листопада 2007
Довжина ліній 167 км
Кількість станцій 112
Кількість ліній 9
Схема ліній
tfl.gov.uk/modes/london-overground
London Overground на ВікіСховищі


London Overground — приміська залізнична мережа, що обслуговує Лондон та його околиці[1]. Мережу було утворено внаслідок передачі мережі Silverlink під оруду National Rail, але під концесійним контролем та брендінгом Transport for London з подальшою реконструкцією[2][3][4]. З 2016 під орудою Arriva Rail London. На початок 2020-х має склад зі 112 станцій та 96 поїздів, які щодня перевозять понад 520 тисяч пасажирів[5].

Історія[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення. (червень 2019)

У 2007 було прийнято рішення щодо закриття системи Silverlink та передачі цих ліній під керівництво TfL для створення London Overground[6]. 11 листопада 2007 Overground розпочала роботу з незначними покращеннями Північної лінії, які полягали у збільшені кількості працівників для забезпечення додаткової безпеки на станціях та запуском системи карт Oyster[4]. 22 грудня 2007 була закрита Східнолондонська лінія на реконструкцію з метою встановлення нового обладнання та з подальшими планами відкриття її як частини Overground[7]. 27 квітня 2010 року було відкрито ділянку від Нью Кросс-Гейт до Долстон-джанкшен у тестовому режимі, а повноцінно Східнолондонська лінія від Вест-Кройдон до Долстон-джанкшен запрацювала 23 травня[8][9]. 28 лютого 2011 року було відкрито розширення Східнолондонської лінії від Долстон-джанкшен до Гайбері-енд-Іслінгтон [10], а 9 грудня 2012 року — від Сюррей-Кіс (англ. Surrey Quays) до Клепгем-джанкшен[11].

8 серпня 2017 року стало відомо, що розширення від Баркінг до Баркінг-ріверсаїд отримало «зелене світло» щодо будівництва. Планується, що розширення буде відкрите в кінці 2021 року[12][13]. 20 листопада 2017 року було повідомлено, що London Overground приєднається до системи «Нічного метро» (англ. Night Tube) і запустить з 15 грудня 24-годинний рух поїздів на вихідні. Вони будуть курсувати з Нью Кросс-Гейт до Долстон-джанкшен, а з 2018 — до Гайбері-енд-Іслінгтон[14][15].

Рухомий склад[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення. (червень 2019)
Потяги Class 378

13 липня 2009 було формально запущено новий рухомий склад Bombardier Class 378, який з часом мав замінити Class 313 EMU, що тоді використовувалася на лініях London Overgound. Цей рухомий склад при тривагонній конфігурації був 10 % відсотків більш містким ніж Class 313. Також планувалося, що з середини 2010 до початку 2011 кількість вагонів у цих потягах зросте з трьох до чотирьох[16][17]. 6 лютого 2013 року було прийнято рішення щодо збільшення кількості вагонів потягів Class 378 з чотирьох до п'яти, також будуть проведенні відповідні тендери[18].

20 червня 2018 року у Віллзденському депо було представлено новий рухомий склад Class 710, який має замінити двовагонні дизельні потяги класу 172, що використовуються на лінії Госпел-Оук до Баркінг[19][20].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Introducing the London Overground. Trainline. Архів оригіналу за 14 січня 2019. Процитовано 12 червня 2019.
  2. ↑ London Overground. Urban Transport Group. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 12 червня 2019.
  3. ↑ Alexander Lew (14.11.2007). London Overground, not Underground. Wired. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 12 червня 2019.
  4. ↑ а б Steve Phillips (06.11.2007). Underground... Overground. BBC. Архів оригіналу за 7 листопада 2015. Процитовано 12 червня 2019.
  5. ↑ About London Overground. Arriva Rail London. Архів оригіналу за 23 червня 2019. Процитовано 12 червня 2019.
  6. ↑ Martin Hoscik (10.11.2017). London Overground celebrates ten years of transforming rail travel in the capital. MayorWatch. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 12 червня 2019.
  7. ↑ Extension takes East London Line from Underground to Overground. Railway Gazette. 01.02.2007. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 12 червня 2019.
  8. ↑ East London Line officially opened by Boris Johnson. BBC. 27.04.2010. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 14 червня 2019.
  9. ↑ Martin Hoscik (27.04.2010). Mayor and TfL officials open East London Line – UPDATED. MayorWatch. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 14 червня 2019.
  10. ↑ Dean Nicholas (28.02.2011). Mayor and TfL officials open East London Line – UPDATEDIn Pictures: The East London Line Extension To Highbury & Islington. Londonist. Архів оригіналу за 1 листопада 2019. Процитовано 14 червня 2019.
  11. ↑ Joanne Fagg (02.07.2012). First trains run on new overground rail link connecting south-east and south-west London. Eastlondonlines. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 14 червня 2019.
  12. ↑ Grant Prior (08.11.2017). Go-ahead for £263m London Overground extension. Construction Enquirer. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 24 червня 2019.
  13. ↑ Laura Reynolds (08.11.2017). The London Overground Is Being Extended. Londonist. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 24 червня 2019.
  14. ↑ Night Tube: London Overground to get 24-hour service. BBC. 20.11.2017. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 24 червня 2019.
  15. ↑ Patrick Hinton (20.11.2017). London Overground's 24-Hour Service Launch Date Has Been Announced. Mixmag. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 24 червня 2019.
  16. ↑ London Overground Class 378 ready to enter service. Railway Gazette. 14.07.2009. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 14 червня 2019.
  17. ↑ Mark Caswell (13.07.2009). TFL unveils new London Overground trains. Business Traveller. Процитовано 14 червня 2019.
  18. ↑ London Overground train lengthening approved. Railway Gazette. 07.02.2013. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 14 червня 2019.
  19. ↑ David Burroughs (13.07.2009). TfL unveils class 710 EMUs for London Overground. International Railway Journal. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 14 червня 2019.
  20. ↑ New-generation London Overground train unveiled. Metro Report. 20.06.2018. Процитовано 14 червня 2019.[недоступне посилання з жовтня 2019]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=London_Overground&oldid=41866556