Рузвельт Сайкс, відомий з кінця 1920-х блюзовий піаніст і співак, надихнув Мемфіса Сліма, який почав грати на десятиліття пізніше[3]. Обидва музиканти зібрались у французькій студії (Слім у 1962 році емігрував до Франції і в той час мешкав у Парижі[4]) для створення спільного альбому[3].
Запис альбому відбувся в грудні 1970 року на французькій студії Barclay Records Studio Hoche в Парижі.[5] На цій сесії музиканти співають по черзі, виконуючи свої старі пісні, зокрема «Miss Ida B.» та «44 Blues» Сайкса, стандарт «Going Down Slow»Джиммі Одена.[1] На цих записах вокал Сліма у лівому каналі, а Сайкса — у правому[1]. Спродюсував альбом Філіпп Ро[1].
Випущено альбом 1974 року на LP лейблами Barclay (Франція) та Olympic (США) в серії «Gold Medal Collection».[1][6]
2004 року альбом був перевиданий на CD лейблом Maison de Blues під назвою Double Barreled Boogie із доданою композицією «Lost My Boogie».[1][5]. Малюнок обкладинки виконав художник Ален Фрапп'є[1].
Оглядач AllMusic Скотт Яноу в своїй рецензії поставив альбому оцінку 4,5 з 5, написавши: «У 1970 році музиканти зібралися в студії звукозапису в Парижі, і результати цієї сесії одразу є історичними і чудовими. Сайкс і Слім згадують минулі часи, розповідають про походження деяких своїх пісень і трохи жартують. Використовуючи два фортепіано, вони грають разом (зокрема інструментальну «M & S Boogie») і по черзі співають. Вокальні партії сповнені індивідуальності та дотепності, але варто відзначити й блискучу гру на фортепіано. Ця співпраця навіть перевершує найбільші очікування. Скарб.»[3]
[3]
