No-go-теорема

No-go-теоремами (англ. no-go theorem) у теоретичній фізиці називають теореми, які стверджують, що певна ситуація фізично неможлива. Зокрема, під цим терміном розуміють деякі результати квантової механіки (на кшталт теореми Белла і теореми Кохена — Шпекера), що обмежують клас допустимих теорій із прихованими змінними, які намагаються пояснити ймовірнісний характер квантової механіки за допомогою певної детерміністської моделі з прихованими станами.

Приклади

Теорема Вайнберга — Віттена стверджує, що безмасові частинки (складені або елементарні) зі спіном j > 1/2 не можуть нести лоренц-коваріантний струм, у той час, коли безмасові частинок зі спіном j > 1 не можуть мати лоренц-коваріантні енергію-імпульс. Зазвичай цю теорему використовують у тому контексті, що гравітон (j = 2) не може бути складеною частинкою в релятивістській квантовій теорії поля.

У квантовій теорії інформації теорема про заборону комунікації визначає умови, за яких миттєва передача інформації між двома спостерігачами неможлива.

Інші приклади:

• Теорема Коулмана — Мандули
• Теорема Гааґа — Лопушанського — Зоніуса
• Антидинамо-теорема (наприклад, теорема Каулінга)
• Теорема про заборону телепортації
• Теорема про заборону клонування
• Теорема про заборону трансляції
• Теорема про заборону квантового видалення інформації

Див. також

• Теорема Ерншоу стверджує, що набір точкових зарядів не має стійкої стаціонарної рівноважної конфігурації винятково за рахунок електростатичної взаємодії зарядів.
• Теорема Ґлізона
• Теорема Гааґа
• Теорема Гоенберґа — Кона
• Теорема Нільсена — Ніномії

Посилання

• Beating no-go theorems by engineering defects in quantum spin models (2014) [Архівовано 16 червня 2016 у Wayback Machine.]