Tragopogon porrifolius
| Tragopogon porrifolius | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Підродина: | Цикорієві (Cichorioideae) |
| Рід: | Козельці (Tragopogon) |
| Вид: | T. porrifolius
|
| Біноміальна назва | |
| Tragopogon porrifolius | |
Tragopogon porrifolius — вид квіткових рослин родини Айстрові (Asteraceae).
Опис[ред. | ред. код]
Це однорічна або дворічна рослина, яка формує до 30 сантиметрів завдовжки стрижневий корінь. Стебла (15)30–60(120) см, зазвичай гіллясті.[1] Лінійно-ланцетне листя ширше біля основи. Стебла зазвичай несуть кілька квіткових головок. Квіти від каламутно-фіолетових до фіолетово-бузкових, 30–50 мм в поперечнику. Цвіте і плодоносить з квітня по травень.[1]
Поширення[ред. | ред. код]
Північна Африка: Алжир; Лівія; Марокко; Туніс. Кавказ: Вірменія; Азербайджан. Західна Азія: Кіпр; Єгипет - Синай; Ізраїль; Йорданія; Ліван; Сирія; Туреччина. Південна Європа: Боснія і Герцеговина; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія; Македонія; Чорногорія; Румунія; Словенія; Франція; Іспанія. Натуралізований у деяких інших країнах, в тому числі Україні. Культивується.
Населяє луки на лужних ґрунтах і росте вздовж доріг, між 200 і 1300 метрів.
Використання[ред. | ред. код]
Рослина їстівна [2], але коріння та листя найбільш приємні, якщо їх зібрати до того, як утвориться квітконос. [3] Відомо, що корінь має м’який смак у сирому вигляді, описується як спаржа або устриці , від яких ця рослина отримала свою альтернативну назву – устриця.[3] Сирі молоді корені можна терти для використання в салатах. Якщо коріння занадто жорсткі для їжі, їх можна відварити, додавши щіпку харчової соди та змінивши воду. Їх можна додавати в супи, рагу або смажити. До риби рекомендується вживати пюре (окремо або з картоплею).[4]
Квітучі пагони можна використовувати як спаржу, сирі або варені, а квіти можна додавати в салат, а пророщені насіння можна використовувати в салатах або бутербродах.
Рослина складається з 77% води, 19% вуглеводів , 3% білка і містить незначну кількість жиру. [5] У 100 грамах сирого сальсафіту міститься 82 калорії, помірний вміст рибофлавіну, вітаміну B6, вітаміну C, марганцю та фосфору. Містить інулін замість крохмалю.
Найбільше використовується у французької та ампурданської кухнях.
Посилання[ред. | ред. код]
- Flora Vascular [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- United States Department of Agriculture [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]
Галерея[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про айстрові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
- ↑ а б Tragopogon porrifolius (Common Salsify, Jack Go To Bed, Jerusalem Star, Oyster Plant, Purple Goat's Beard, Purple Salsify, Vegetable Oyster Plant) | North Carolina Extension Gardener Plant Toolbox. plants.ces.ncsu.edu. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ Damian Fagan (2019). Wildflowers of Oregon: A Field Guide to Over 400 Wildflowers, Trees, and Shrubs of the Coast, Cascades (англ.). Falcon Guides (April 1, 2019). с. 256. ISBN 978-1493036325.
- ↑ а б Elias, Thomas S.; Dykeman, Peter A. (2009). Edible Wild Plants: A North American Field Guide to Over 200 Natural Foods (англ.). New York: Sterling. с. 112. ISBN 978-1-4027-6715-9.
- ↑ Salsify - Assortment - Special Fruit. www.specialfruit.com (англ.). Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ FoodData Central. fdc.nal.usda.gov. Процитовано 28 липня 2023.