Перейти до вмісту

Єва Влаардінгербрук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Єва Влаардінгербрук
Народилася3 вересня 1996(1996-09-03)[1] (28 років)
Амстердам, Нідерланди[1]
Країна Нідерланди
Діяльністьінфлюєнсерка
Знання мовнідерландська, англійська, німецька і французька[2]
ПартіяПартія Свободи[3]
Конфесіякатолицтво
БатькоKees Vlaardingerbroekd[4]
IMDbID 12137051

Єва Лотте Луїза Влаардінгербрук (3 вересня 1996 року, Амстердам) — нідерландська праворадикальна активістка.[5][6][7][8][9][10] Вона особливо активно висловлюється щодо проблем, пов'язаних з протестами нідерландських фермерів. Вона відома своєю критикою уряду Нідерландів під керівництвом прем'єр-міністра Марк Рютте.

Вона багаторазово з'являлася з американським консервативним коментатором Такер Карлсон, стверджуючи, що криза в нідерландському фермерстві не є результатом азотної кризи,[11] натомість припускаючи теорію великого заміщення, що є повторюваною темою в її промовах та дискусіях.

Біографія

[ред. | ред. код]

Єва Влаардінгербрук народилася в місті Амстердамі. Вивчала право в Утрехтському університеті. Навчалась певний час у Мюнхені в Університеті Людвіга Максиміліана. Здобула ступінь бакалавра. Єва написала свою магістерську дисертацію та отримала ступінь магістра з відзнакою.[12]

Після навчання працювала у фракції Форуму за демократію (FVD) в Європейському парламенті в Брюсселі. На початку 2020 року вона залишила Брюссель, щоб працювати в Лейдені викладачем-дослідником.[13] У жовтні 2020 року журналістка припинила роботу в університеті та дисертацію, щоб повністю зосередитися на політичній кар’єрі.

У 2021 році Єва Лотте Луїза працювала у Швеції як ведуча загальноєвропейського ток-шоу на YouTube-каналі шведського медіаканалу Riks, афілійованого зі шведською політичною партією Sverigedemokraterna.[14] З 1 січня 2022 року почала працювати юрисконсультом в юридичній фірмі, де займалася питаннями прав людини та цивільних позовів.

На початку липня 2022 року Влаардінгербрук висловилась про голландську азотну кризу в розмові з Такером Карлсоном на американському телеканалі Fox News. Вона заявила, що це вигадка голландського уряду, який використовуватиме кризу, щоб вкрасти землю у фермерів, щоб побудувати будинки для іммігрантів.[15][16]

Політика

[ред. | ред. код]

Влаардінгербрук стала членом ФВД у 2016 році [13] і виступила з промовою проти сучасного фемінізму під час з’їзду партії ФВД у 2019 році.[17] 31 жовтня 2020 року лідер партії Тьєррі Боде оголосив, що Влаардінгербрук буде на п’ятому місці в списку кандидатів FVD до Палати представників.[18] 26 листопада 2020 року Влаардінгербрук оголосила, що стала на бік правління в цьому конфлікті.[19][20] Пізніше того ж дня вона оголосила, що знімає свою кандидатуру в депутати і припиняє членство в партії.[21] Після цього вона назвала свій час у ФВД "жахливим часом".[22]

У грудні 2019 року Het Parool зазначив, що Влардінгербрук "шокувала феміністичну Нідерланди промовою проти сучасного фемінізму",[23] в якій вона назвала його "формою жорсткої [[когнітивний дисонанс|когнітивної дисонанції]". Вона заявила, що "неофеміністки не мають розуміння того, що є ретроградним або проблематичним у мультикультуралізмі, особливо щодо теми, яка їх цікавить: сексизм. Тому цей фемінізм насправді є однією з найбільших фальсифікацій нашого часу".[24] Влардінгербрук отримала різку критику від низки нідерландських коментаторів за свої висловлювання, після того як голландська газета De Volkskrant та деякі їхні журналісти назвали її "щитоносницею ультраправих" та "арійською принцесою", яка становить небезпеку для прав жінок та меншин.[9][25] В інтерв'ю з Бертом Дейкстра з De Telegraaf, Влардінгербрук дала відповідь, назвавши статтю політично мотивованим "характерним вбивством".[9] Влардінгербрук також висловлювалася проти абортів.[26]

Під час пандемії COVID-19 Влардінгербрук виступала як рішучий критик локдаунів, мРНК-вакцин та інших обмежень, пов'язаних із COVID-19, заявляючи, що Західний світ "втрачає свою свободу".[27] У січні 2021 року Влардінгербрук з'явилася в прямому ефірі програми Tucker Carlson Tonight, заявивши, що Європа "рухається до нової системи, тиранічного режиму масового спостереження та контролю".[28] Також у 2021 році Влардінгербрук деякий час працювала у Швеції ведучою власного пан'європейського ток-шоу "Let's Talk About It" на YouTube-каналі шведського медіа Riks, яке пов'язане з ультраправою партією Sverigedemokraterna.[29] 1 січня 2022 року вона почала працювати юридичним радником у юридичній фірмі, де зосередилася на правах людини та цивільних судових справах.[30] Через більше ніж чотири місяці це працевлаштування було припинено.[31]

На початку липня 2022 року Влардінгербрук висловилася щодо нідерландської азотної кризи на американському телеканалі Fox News у розмові з Такером Карлсоном.[32] Посилаючись на теорії змови Велике заміщення і Велике перезавантаження, вона стверджувала, що криза використовується для того, щоб відібрати землю у фермерів з метою побудови на ній будинків для іммігрантів.[33][34]

Влардінгербрук регулярно з'являється як коментатор на ток-шоу Марка Стейна на британському телеканалі GB News,[35] а також на правопопулістському YouTube-каналі Achtung, Reichelt! Юліана Райхельта, колишнього головного редактора німецького таблоїда Bild.[джерело?] 11 березня 2023 року Влардінгербрук взяла участь у протесті на підтримку фермерів у Зёйдерпарку проти уряду в Гаазі.[36] На протестах Влардінгербрук заявила, що "наші фермери борються проти найгіршої несправедливості".[37]

Особисте життя

[ред. | ред. код]
Єва Влаардінгербрук

Влаардінгербрук - донька музикознавця Кеса Вларінгербрука, виросла в Гілверсумі в християнській родині, мати була католичкою, а батько – протестантом.[38] У квітні 2023 року Влаардінгербрук разом з батьком приєдналася до Римо-Католицької Церкви.[39]

Під час конфлікту у листопаді 2020 року Вларінгербрук публічно виступила проти Тьєррі Боде, який розповів, що мав з нею роман у 2017 році.[40] Тоді Влаардінгербрук заявила, що це була короткочасна інтрижка.[41][42] До кінця 2020 року вона була у стосунках із Жюльєном Рошеді, французьким письменником, який обіймав посаду президента молодіжного крила Національного фронту.[42][43] У 2022 році вона заручилася з американським ведучим PragerU Віллом Віттом.[44]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://www.ewmagazine.nl/nederland/achtergrond/2020/01/vlaardingerbroek-idealisme-naar-boven-193866w/
  2. ↑ https://twitter.com/TheRobertDorion/status/1747760944434884918
  3. ↑ https://twitter.com/EvaVlaar/status/1726897365754523746
  4. ↑ Vlaardingerbroek dreigt met juridische stappen tegen Cultureel Persbureau — Joop, 2023.
  5. ↑ Elon Musk wades in on Belgian far-right figure’s prison sentence. POLITICO (брит.). 13 березня 2024. Процитовано 1 травня 2024.
  6. ↑ Chance or cultivation? Farmers’ protests in Germany and the far right. ISD (брит.). Процитовано 1 травня 2024.
  7. ↑ Niranjan, Ajit (15 січня 2024). Why Europe’s farmers are protesting – and the far right is taking note. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 1 травня 2024.
  8. ↑ Elliott, Vittoria. The Internet That Tucker Carlson Built. Wired (амер.). ISSN 1059-1028. Процитовано 1 травня 2024.
  9. ↑ а б в Dienstmaagd van radicaal rechts toont ware gezicht (Dutch) . De Telegraaf. 14 грудня 2019. Процитовано 12 березня 2023.
  10. ↑ Pentin, Edward (23 квітня 2023). Prominent Dutch Philosopher and Convert Charts Her Path to the Catholic Church. National Catholic Register. Процитовано 23 квітня 2023.
  11. ↑ Dutch Flags and Maple Leaves: How Conspiracy Theories Created a Transnational Far-Right. International Centre for Counter-Terrorism - ICCT (англ.). Процитовано 2 травня 2024.
  12. ↑ Houd de overheid uit uw slaapkamer: gevaren van een nieuwe zedenwet. Elsevier Weekblad. 2 februari 2020. Архів оригіналу за 5 november 2020.
  13. ↑ а б ‘Juist na zo’n aanval komt idealisme in me naar boven’, Elsevier Weekblad (27 januari 2020)
  14. ↑ Eva Vlaar gaat internationaal met eigen talkshow. Архів оригіналу за 5 augustus 2021. Процитовано 6 april 2021.
  15. ↑ Tijd om deze krankzinnige periode vanuit een ander perspectief te bezien. de Volkskrant (нід.). 8 липня 2022.
  16. ↑ Why Tucker Carlson and the global right wing have taken up the cause of Dutch farmers. Grid News (англ.). Архів оригіналу за 18 липня 2022. Процитовано 19 липня 2022. [Архівовано 2022-07-18 у Wayback Machine.]
  17. ↑ ‘Rechts handelt uit sentiment en verliest de realiteit uit het oog’. Het Parool. 19 грудня 2019. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 15 січня 2021.
  18. ↑ Van Haga, Smolders en Vlaardingerbroek willen voor FvD Kamer in. Trouw. 31 жовтня 2020. Архів оригіналу за 5 серпня 2021.
  19. ↑ Dit zijn de hoofdrolspelers in de rel rond Forum voor Democratie. RTL Nieuws. 26 листопада 2020. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 15 січня 2021.
  20. ↑ De steun voor Baudet brokkelt steeds verder af. Trouw. 26 листопада 2020. Архів оригіналу за 5 серпня 2021.
  21. ↑ Eerdmans, Nanninga, Pouw en Vlaardingerbroek weg bij FvD. Trouw. 26 листопада 2020. Архів оригіналу за 5 серпня 2021.
  22. ↑ (Ex-)medewerkers van Forum voor Democratie klappen uit de school: ‘Het was intimiderend, onveilig, toxisch, alles’. Het Parool, 7 april 2023. Gearchiveerd op 9 april 2023.
  23. ↑ 'Rechts handelt uit sentiment en verliest de realiteit uit het oog'. Het Parool (нід.) . 19 грудня 2019. Процитовано 12 березня 2023.
  24. ↑ Le féminisme à la sauce Schiappa renforce le nationalisme (фр.) . Causeur. 16 січня 2020. Процитовано 12 березня 2023.
  25. ↑ GeenStijl: Volkskrant zou Eva Vlaardingerbroek doen. www.geenstijl.nl (нід.) . Процитовано 23 жовтня 2023.
  26. ↑ Nieuwenhuis, Marcia; Hartog, Tobias den (7 вересня 2023). Eva Vlaardingerbroek spreekt zich uit tegen abortus: 'Leven is heilig'. Stirezo PRO LIFE (нід.) . Процитовано 12 вересня 2023.
  27. ↑ Dear Western World: we're losing our freedom. (англ.), процитовано 23 жовтня 2023
  28. ↑ Legal expert: European vaccine mandates are the beginning of a 'social credit system' | Fox News Video. Fox News (амер.). 19 січня 2022. Процитовано 23 жовтня 2023.
  29. ↑ Eva Vlaar gaat internationaal met eigen talkshow (нід.) . Geenstijl. 29 березня 2021. Процитовано 12 березня 2023.
  30. ↑ Spraakmakende Leidse juristen Blommestijn en Vlaardingerbroek naar nieuwe mensenrechtensectie van Maes Law (video). Leidsch Dagblad. 4 грудня 2021. Процитовано 12 березня 2023.
  31. ↑ Advocaat is coronazaken zat en zegt samenwerking met bekende critici op (нід.) . Algemeen Dagblad. Процитовано 12 березня 2023.
  32. ↑ Boeren blijiven wereldnieuws (нід.) . De Telegraaf. 9 липня 2022. Процитовано 12 березня 2023.
  33. ↑ Tijd om deze krankzinnige periode vanuit een ander perspectief te bezien (нід.) . de Volkskrant. 8 липня 2022. Процитовано 12 березня 2023.
  34. ↑ Why Tucker Carlson and the global right wing have taken up the cause of Dutch farmers. Grid News. 13 липня 2022. Архів оригіналу за 18 липня 2022. Процитовано 12 березня 2023. [Архівовано 2022-07-18 у Wayback Machine.]
  35. ↑ We Laughed No More. Steynonline.com. березень 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  36. ↑ 'Vlaardingerbroek weg bij Zaterdagmatinee wegens discriminatie en wangedrag'. BNNVARA (нід.) . Процитовано 12 березня 2023.
  37. ↑ Eva Vlaardingerbroek: Our farmers are fighting against the worst kind of injustice. World News Network. 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  38. ↑ Prominent Dutch Philosopher and Convert Charts Her Path to the Catholic Church. NCR (англ.). 23 april 2023. Архів оригіналу за 27 квітня 2023. Процитовано 27 квітня 2023.
  39. ↑ Hoe de Rooms-Katholieke Kerk een thuishaven voor rechts wordt. ‘Wat doen we verkeerd?’. Nederlands Dagblad (нід.). 26 april 2023. Архів оригіналу за 27 квітня 2023. Процитовано 27 квітня 2023.
  40. ↑ Pijnlijke tv: Thierry Baudet verdrietig na uitspraken ex-geliefde. Mediacourant.nl (нід.). 26 листопада 2020. Архів оригіналу за 11 травня 2022. Процитовано 5 квітня 2022.
  41. ↑ Eva Vlaardingerbroek over 'liefdesrelatie' met Thierry Baudet: 'Het was een fling'. LINDA. 11 грудня 2020. Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 27 квітня 2023.
  42. ↑ а б ’Liefdesrelatie met Thierry? Meer een kwestie van: foutje, bedankt’. De Telegraaf. 11 грудня 2020. Архів оригіналу за 22 січня 2021.
  43. ↑ ’Dienstmaagd van radicaal rechts’ toont ware gezicht. De Telegraaf. 14 грудня 2019. Архів оригіналу за 6 листопада 2020.
  44. ↑ No one I love more. Архів оригіналу за 1 жовтня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Єва_Влаардінгербрук