Євгенія Шварцвальд
| Євгенія Шварцвальд | |
|---|---|
| нім. Eugenie Schwarzwald | |
_~1920_by_Grete_Kolliner.jpg) Шварцвальд у 1920-х | |
| Ім'я при народженні | нім. Eugenie Nussbaum |
| Народилася | 4 липня 1872 Полупанівка, Австро-Угорщина |
| Померла | 7 серпня 1940 (68 років) Цюрих, Швейцарія[1] |
| Громадянство | .svg){kind=small} Австро-Угорщина.svg){kind=small} Швейцарія |
| Діяльність | педагог, філантроп |
| Відома завдяки | школи Шварцвальдів |
| Alma mater | Цюрихський університет |
| Відомі учні | Grete Kollinerd |
| Знання мов | німецька |
Євгенія Шварцвальд (нім. Eugenie Schwarzwald; до шлюбу Нуссбаум (нім. Nußbaum), нар. 4 липня 1872, Полупанівка, Австро-Угорщина — 7 серпня 1940, Цюрих, Швейцарія) — австро-угорська філантропка, письменниця, освітянка, феміністка та господиня салону єврейського походження.[2] Розвивала навчання дівчат у Австро-Угорщині. Одна з найосвіченіших жінок в країні свого часу.
Євгенія Нуссбаум народилась у селі Полупанівка, нині Тернопільського району, Тернопільської області. 1895 року залишила дім та вступила до Цюрихського університету, де вивчала німецьку та англійську літературу, філософію і педагогіку. 1900 року захистила докторську дисертацію. На той час жінкам не дозволялось навчатись у старших школах та університетах, тому Євгенія вважалась однією з перших жінок з вищою освітою у Австро-Угорщині. Того ж року вона одружилася з доктором Германном Шварцвальдом (1871—1939).
1901 року, повернувшись до Австрії, очолила середню школу для дівчат, а 1911 року — коледж для дівчат. Метою її діяльності було забезпечення доступу до середньої освіти для дівчат рівно в тій мірі, в якій мали його хлопці. Щоб досягти цього, вона співпрацювала з багатьма видатними митцями та науковцями, щоб ті навчали школярок у її школі. Наприклад, Оскар Кокошка давав уроки малювання, Арнольд Шенберг навчав музики, а Адольф Лоос — архітектурі. Школа Євгенії Шварцвальд стала прототипом для так званих шкіл Шварцвальдів (нім. Schwarzwaldschulen) — сучасних шкіл для дівчат. Вона була активною борчинею за гендерну рівність, часто виступаючи перед чоловіками у Віденському жіночому клубі. Під час Першої світової війни присвятила себе догляду за хворими та старими людьми, а також за покинутими дітьми. Писала газетні статті, фейлетони та короткі есеї.
Шварцвальд відігравала також важливу роль у віденському культурному та соціальному житті. Як і багато її сучасників, вона організувала свій літературний салон, куди запрошувала Кокошку, Лооса, Шенберга, а також новелістів Еліаса Канетті та Роберта Музіля.
1938 року була змушена залишити Австрію через переслідування євреїв та емігрувала до Швейцарії, а школи Шварцвальдів були закриті. Померла в Цюриху 7 серпня 1940 року.[3]
- ↑ Gadzinski A. KALLIOPE Austria: Frauen in Gesellschaft, Kultur und Wissenschaft — Wien: Bundesministerium für Europa, Integration und Äußeres, 2015. — S. 194–195. — ISBN 978-3-9503655-5-9
- ↑ «Порушена тиша перед бурею» / Новини / «Полтавський вісник». Обласна щотижнева газета м. Полтави. www.visnyk.poltava.ua. Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 19 квітня 2019. [Архівовано 2019-04-19 у Wayback Machine.]
- ↑ Commire, Anne.; Klezmer, Deborah. (©1999-©2002). Women in world history : a biographical encyclopedia. Waterford, CT: Yorkin Publications. ISBN 078763736X. OCLC 41108563.
- Біографія [Архівовано 28 квітня 2019 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |