Євген Ашкеназі

Євген Ашкеназі
Eugen Askenasy
Народився	5 травня 1845(1845-05-05) Тернопіль, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер	25 серпня 1903(1903-08-25) (58 років) Зельден (Ецталь), Імст, Тіроль, Австрія
Країна	Австрійська імперія →  Австро-Угорщина
Національність	єврей
Діяльність	ботанік, викладач університету
Alma mater	Гоенгаймський університет Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Галузь	біологія
Заклад	Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Вчене звання	надзвичайний професор
Науковий ступінь	габілітований доктор
Вчителі	Юліус фон Сакс і Вільгельм Гофмейстер
Членство	Леопольдина
Євген Ашкеназі у Вікісховищі

Могила Ашкеназі у Франкфурті-на-Майні

Євген Ашкеназі (нім. Eugen Askenasy; 5 травня 1845, Тернопіль^{[джерело?]} — 24 серпня 1903, Зельден) — німецькомовний біолог родом з України.

Життєпис

З 1855 по 1859 рік навчався у знаменитій Дрезденській євангельській «кройцгімназії». У 1862 році вивчав сільське господарство в Гоенгаймській академії, 1864 року навчався в Гайдельберзькому університеті, де вивчав ботаніку у Юліуса Сакса і Вільгельма Гофмейстера.

Після присвоєння йому докторського ступеня в 1866 році він шістьма роками пізніше набув вищого наукового ступеня (габілітація), захистивши роботу «Ботаніко-морфологічні дослідження» (нім. Botanisch-morphologische Studien). 1881 року став надзвичайним професором, а в 1897 році — почесним професором Гайдельберзького університету. Досліджував, серед іншого, фізіологію росту і фізичні основи руху води у рослинах, а також аспекти науки про водорості. 1895 року висунув теорію когезії для сокоруху в ксилемі.

1886 року прийнятий у Німецьку імператорську академію природодослідників «Леопольдіна». Крім того, був членом Зенкенберзького товариства дослідження природи, Гайдельберзької природознавчої спілки та Німецького ботанічного товариства. Його бібліотеку за заповітом передано Гейдельберзькому ботанічному інститутові, а його гербарій — Зенкенберзькому товариству, що у Франкфурті.

Публікації

• Beiträge zur Kenntniss des Chorophylls und einiger dasselbe begleitender Farbstoffe
• Beiträge zur Kritik der Darwin'schen Lehre, 1872
• Ueber eine neue Methode, um die Vertheilung der Wachsthumsintersität in wachsenden Theilen zu bestimmen, 1878
• Ueber einige Beziehungen zwischen Wachsthum und Temperatur, 1890
• Beiträge zur Erklärung des Saftsteigens, 1896

Джерела

• Bütschli Otto. Askenasy, Eugen // Badische Biographien. VI. Teil. — Heidelberg, 1935. — S. 70—74. (Digitalisat [Архівовано 31 березня 2017 у Wayback Machine.])
• Stefan Vogel. Askenasy, Eugen. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1953, Band 1, S. 417 (Digitalisat).