Очікує на перевірку

Максимович Євген Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Євген Максимович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Максимович.
Максимович Євген Олександрович
Картина Євгена Максимовича «Два румуни» (1907).
Народження10 лютого 1857(1857-02-10)
Вашківці
Смерть27 квітня 1928(1928-04-27) (71 рік)
 Чернівці, Румунське королівство
Національністьукраїнець
КраїнаАвстро-Угорська імперія, Румунія
Жанрпейзаж, натюрморт, портрет, релігійний живопис
НавчанняВіденська академія мистецтв
Діяльністьхудожник
Напрямокімпресіонізм, модерн
Роки творчості1882 -1928
ПокровительЕпамінандос Бучевський

Євген Олександрович Максимович (* 10 лютого 1857, м. Вашківці, Герцогство Буковина, Австрійська імперія (тепер — Чернівецька область, Україна) — † 27 квітня 1928, м. Чернівці, Румунія (тепер — Україна) — український художник, педагог.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині православного священика. Батько — українець, мати — румунка.

У 1868 році Євген вступив на платне навчання до німецькомовної вищої гімназії (нині середня загальноосвітня школа № 1 ім. М. Емінеску) в Чернівцях, де на той час в другому класі навчався його старший брат Костянтин.

Отримавши середню освіту і склавши іспит з живопису, Євген Максимович у 1876 році став студентом Віденської академії мистецтв(навчання у професорів Вурцінгера, Айзенменгера, Леопольда Міллера).

Під час перебування у Відні Максимович познайомився з земляком Епамінондою Бучевським[1], що пізніше позитивно позначилось на його працевлаштуванні художником при будівництві резиденції митрополитів у Чернівцях.

Закінчивши навчання у Відні (1881), Євген планував удосконалювати свою майстерність художника у Мюнхені чи Парижі. Проте тяжко захворів дідусь, який давав необхідні для навчання кошти, і йому прийшлось повернутися на Буковину, де в 1883 році він став викладачем вищої гімназії в Радівцях (нині Сучавський повіт Румунії).

За протекцією Епамінонди Бучевського, який познайомився з молодим Євгеном під час свого проживання у Відні (1882), який справив на нього тоді дуже добре враження і де він передав йому багато таємниць техніки живопису, Евгена Максимовича запрошують працювати над оздобленням Резиденції буковинських митрополитів (нині — Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича). Євген працює поруч з відомими спеціалістами Каролем Свободою, Карлом Йобстом та Епамінондою Бучевським, що підтверджує його високу професійну майстерність.

Коли Епамінонда Бучевський захворів, він рекомендував митрополиту Сильвестру Мораріу Євгена Максимовича як продовжувача своєї справи. В 1891 році після смерті Е. Бучевського Євгена Олександровича було призначено на посаду єпархіального маляра у Буковинській православній консисторії. Авторитет цієї посади дало змогу одержувати замовлення на створення парадних портретів митрополиті, іконостасів буковинських церков, інших офіційних замовлень[2] і, як результат, можливість здійснити подорож до Італії в 1893 році.

Євген Максимович автор композицій з життя Буковини, портретів селян, краєвидів, фресок, оформлення інтер'єрів громадських закладів (кав'ярня «Габсбург», жіноча перукарня «Damensalon»), ескізів ілюстрацій та орнаментів для видавництва «Акафіст»).

Одночасно з роботою в митрополії Максимович продовжував працювати викладачем малювання в Радівцях до 1895 року, а з 1895 року — в чернівецькій вищій православній реальній школі (сьогодні Чернівецька ЗОШ № 2 імені Ю. Федьковича).

Євген Олександрович Максимович став також дослідником унікальної буковинської храмової архітектури та мистецтва, займався питаннями історії формування іконографії візантійського живопису[3].

Мистець мав і великий інтерес до музейної справи, працював у Чернівецькому церковному музеї православної митрополії та був у різні роки членом правлінь Крайового музею резиденції митрополита і Буковинського музею ремесел.

Євген Максимович учасник багатьох колективних чернівецьких виставок. Персональні виставки: у Чернівцях (прижиттєві — 1905—1906, 1913, 1919, посмертна — 1931), Бухаресті (1906).

Живописні роботи Євгена Олександровича Максимовича зберігаються в чернівецьких краєзнавчому[4] та художньому музеях.

Через важку недугу Євген Максимович помер 27 квітня 1928 року в чернівецькій загальій лікарні. Похований на т.зв. Руському цвинтарі у Чернівцях (тепер – Історико-культурний заповідник «Кладовища на вул. Зелена») поряд з могилою свого брата Олександра, професора Чернівецької православної вищої реальної школи, який покинчив своє життя самогубством, скочивши у криницю біля будинку, де він мешкав.

Твори

[ред. | ред. код]
  • «Дівчина»;
  • «Митрополит Сильвестр»;
  • «Архієпископ Мораріу Андрієвич»;
  • «Митрополит Чуперкевич»;
  • «Колядки»;
  • «Біля перелазу»;
  • «Парубок грає на сопілці»;
  • «Дівчина з куфою»;
  • «Селянин»;
  • «Двоє старих із Дорни»;
  • «Штефан Великий»;
  • «Два румуни» .

Родина

[ред. | ред. код]
  • Дід (по материній лінії) — Костянтин Луческул, протопресвітер і референт у Чернівецькій консисторії;
  • Батько — православний священик (служив у Чорториї, Вашківцях);
  • Брат — Костянтин, відомий чернівецький архітектор.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Буковинець Епаміндос Бучевський навчався у Віденській академії мистецтв у 1868-1872 роках. Після закінчення академії мав тривалу творчу поїздку по Франції та Італії, повернувся і жив у Відні. У 1888 році був запрошений, як надзвичайно здібний митець, в Чернівці на посаду художника Буковинської митрополії.
  2. ↑ В 1893 році мистець виборов право на створення монументальної роботи у митрополії Буковини, приуроченої ювілею митрополита Силвестра Мораріу — мецената, художника, засновника митрополичої друкарні.
  3. ↑ Результати досліджень викладені в статтях «Наші храми», «Тип Христа у візантійському мистецтві» в «Щорічнику Буковинського крайового музею».
  4. ↑ «Два румуни» (1907), «Портрет молодої дівчини», «Штефан Великий» (1905

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Максимович_Євген_Олександрович&oldid=39373841