Євдокимов Михайло Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євдокимов Михайло Сергійович
Евдокимов Михаил Сергеевич
Євдокимов Михайло Сергійович
Євдокимов Михайло Сергійович
4-й Глава адміністрації (губернатор) Алтайського краю
5 квітня 2004 — 7 серпня 2005
ПрезидентВолодимир Путін
Прем'єр-міністрМихайло Фрадков
ПопередникОлександр Суриков
НаступникМихайло Козлов
Народився6 грудня 1957(1957-12-06)
Новокузнецьк, Кемеровська область, РРФСР, СРСР
Помер7 серпня 2005(2005-08-07) (47 років)
Бійський район, Алтайський край, Росія
Відомий якактор, комік, стендап-комік, політик, пародист
ГромадянствоСРСР СРСР→Росія Росія
Національністьросіянин
ОсвітаСибірський університет споживчої кооперації Російський інститут театрального мистецтва
Alma materSiberian University of Consumer Cooperationd і Російський університет театрального мистецтва
Політична партіяАграрна партія Росії
БатькоСергій Євдокимов
МатиАнна Євдокимова
У шлюбі зГалина Євдокимова
ДітиАнна, Анастасія, Данило
Професіяартист, політик
Нагороди
Заслужений артист Росії
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Євдокимов Михайло Сергійович (рос. Евдокимов Михаил Сергеевич; нар. 6 грудня 1957, Сталінськ, Кемеровська область, РРФСР — пом. 7 серпня 2005, Чуйський тракт, поблизу Бійська,[1] Алтайський край, Росія) — радянський та російський гуморист, пародист, актор, співак, телеведучий та політик. Четвертий глава адміністрації Алтайського краю. Заслужений артист Росії.[2]

Біографія

[ред. | ред. код]

Михайло Євдокимов народився 6 грудня 1957 року в місті Сталінськ (нині Новокузнецьк) Кемеровської області.

Батько — Сергій Васильович Євдокимов — козак, учасник Радянсько-фінської та німецько-радянської воєн, працював на заводах Сибіру: від Нижнього Тагілу до Анжеро-Судженська, зварювальником, шахтарем.[3][4]

Мати — Ганна Петрівна Євдокимова — працювала на шахті, але після нещасного випадку в шахті стала домогосподаркою.[5]

У Євдокимова було семеро дітей, Михайло був середнім, ще 3 брата і 3 сестри. [4]

В 1958 рік у сім'я переїхала в село Верхньо-Обськ Смоленського району Алтайського краю.

Після закінчення школи Михайло Євдокимов навчався в Барнаулі в культпросвітучилищі на відділенні балалаєчників, потім працював шліфувальником на Алтайському моторному заводі, адміністратором в їдальні.

Служив в армії в будівельній частині під Нижнім Тагілом.

У 1978—1979 роках обіймав посаду художнього керівника Будинку Культури в селі Усть-Катунь Смоленського району Алтайського краю. У 1979 році вступив до Новосибірського інституту торгівлі, був капітаном команди КВК.

1981 року кинув навчання і поїхав до Москви, за що був відрахований з інституту. Згодом, у 2000-х роках, все ж закінчив інститут торгівлі, на той час перейменований в Сибірський університет споживчої кооперації (спеціальність — «економіка та управління на підприємстві»).

Артист естради і кіно

[ред. | ред. код]

У 1981 році спробував вступити до Московського естрадно-циркового училища.

У 1983 році запрошений до Московської філармонії в якості артиста розмовного жанру, згодом — в «Москонцерт».

8 березня 1984 року дебютував на телебаченні в святковій програмі «Вогник». Популярність до артиста прийшла у 1984 році після участі в телевізійній програмі «Навколо сміху»[6]. У цій та інших передачах він виступав з пародіями на відомих артистів і монологами.

З 1989 року працював у концертно-театральній фірмі «Музика».

У 1992 році закінчив факультет режисерів естради ГІТІС у Москві.

З 1992 по квітень 2004 років був директором ТОВ «Театр Євдокимова». Знявся в декількох фільмах.

Робив авторські передачі «З легким паром!», «Михайло Євдокимов в колі друзів», «Не нудьгувати!», «Треба жити». Випустив кілька компакт-дисків з піснями у своєму виконанні.

В 1999 році разом з іншими відомими артистами взяв участь в проекті «Співають зірки театру і кіно», де з успіхом виступив як виконавець пісень. Підсумком проекту стали концерти і музичний диск, випущений в США і продубльований «Радіо МПС».

Глава адміністрації Алтайського краю

[ред. | ред. код]

Плани політичної кар'єри у Михайла Євдокимова виникли ще в 1995 році. Тоді він балотувався до Державної думи від Барнаула, а 2003 року планував йти на вибори у Підмосков'ї від Аграрної партії.

У січні 2004 року Євдокимов повідомив про намір балотуватися на посаду глави адміністрації Алтайського краю на майбутніх виборах. На думку багатьох експертів, він використовував соціально-популістські образи «чесного мужика з народу», а гаслом кампанії стала фраза «Жарти в сторону!» [7][8]. [9][10]

Штаб чинного губернатора Олександра Сурікова використовував негативні образи (наприклад, плакати «Зупини вторгнення!», «Захисти Алтай від радіоактивних і хімічних відходів!»), які викликали в більшості своїй відторгнення у виборців [8][11]. При цьому проти самого Сурикова були також застосовані спеціальні виборчі технології (наприклад, однофамілець-самовисуванець Віталій Суриков, який набрав в результаті близько 3%) [7][12].

4 квітня 2004 року Михайло Євдокимов здобув перемогу на виборах глави Алтайського краю, обійшовши у другому турі Олександра Сурікова. ЗМІ охрестили перемогу Євдокимова «синдромом Шварценеггера»[13].

Загибель

[ред. | ред. код]

7 серпня 2005 року о 09:20 за московським часом Михайло Євдокимов загинув в результаті автомобільної аварії на трасі Чуйський тракт Бійськ — Барнаул, за 123 кілометри від Барнаула і 29 км від Бійська. Євдокимов і його дружина Галина у супроводі водія і охоронця прямували в село Полковниково, де проходили заходи з нагоди 70-річчя [14] з дня народження космонавта Германа Титова.

За фактом аварії та загибелі людей було порушено кримінальну справу. Одразу після аварії офіційні особи заперечували будь-яку можливість того, що катастрофа була спланованою. Проте, загибель губернатора, на думку спостерігачів, могла мати хоча б непряме відношення до політичної боротьби в краї: незадовго до трагедії у Євдокимова, який конфліктував з крайовими органами внутрішніх справ, були відібрані автомобілі супроводу [15].

Ряд журналістів і політиків висловили припущення, що Євдокимова могли вбити за те, що він намагався боротися з корупцією, пов'язаної, ймовірно, з контрабандою (в тому числі наркотиків) з території сусіднього Казахстану, з яким межує Алтайський край. Офіційне слідство не проводило перевірок жодної з версій, що виходять за рамки припущення про «звичайне ДТП». Аркадій Вольський в телевізійному інтерв'ю (документальний фільм Леоніда Якубовича «Останні 24 години. Михайло Євдокимов») згадував, що незадовго до загибелі Євдокимов сказав йому: «Старий, мене, напевно, шльопнуть... ». Дружина і та наближені впевнені, що загибель М. Євдокимова не була випадковою. Ті, хто забрав машини супроводу, відмінно знали, що губернатор їздить на своєму «Мерседесі» зі швидкістю не менше 140 кілометрів і довго це тривати не може. [16].

Водій губернатора Іван Іванович Зуєв і охоронець Олександр Юрійович Устинов загинули разом з Михайлом Євдокимовим від травм, несумісних з життям.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ На месте гибели Михаила Евдокимова произошло ДТП. www.vsesmi.ru. Процитовано 13 квітня 2016. (рос.)
  2. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 29 декабря 1994 г. № 2227 «О присвоении почётных званий Российской Федерации» (рос.)
  3. ↑ [[https://web.archive.org/web/20180815164239/http://archive.svoboda.org/programs/el/2004/el.040104.asp Архівовано 15 серпня 2018 у Wayback Machine.]
  4. ↑ а б http://evdokimov.ru/evdokimov.alt.ru/kind2.php] (рос.)
  5. ↑ Мой друг Михаил Евдокимов (рос.)
  6. ↑ Александр Иванов. Смерть на дне рюмки. (рос.)
  7. ↑ а б Михаил Тихомиров,. Выборы в марте-апреле 2004г. Выборы глав исполнительной власти в субъектах РФ (часть III). Выборы в России: результаты и оценки. Архів оригіналу за 23 червня 2004. Процитовано 12 квітня 2011. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= (довідка); Недійсний |deadlink=404 (довідка) (рос.)
  8. ↑ а б Аншлаг Михаила Евдокимова. Либеральные дискуссии: Сергей Митрохин и Борис Надеждин. Радио Свобода. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 12 квітня 2011. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |datepublished= (можливо, |publication-date=?) (довідка) (рос.)
  9. ↑ Михаил САННИКОВ (13 апреля 2005). Не валяйте дурака из Евдокимова. Новая политика. Архів оригіналу за 27 грудня 2011. Процитовано 12 квітня 2011. (рос.)
  10. ↑ Чернышов Ю. Г. Эволюция политического режима в России и «феномен Михаила Евдокимова» (рос.)
  11. ↑ Алтай выбирает "Аншлаг". Юморист Михаил Евдокимов стал губернатором. Известия.ру. Георгий ИЛЬИЧЕВ. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 12 квітня 2011. {{cite news}}: Недійсний |deadlink=404 (довідка) (рос.)
  12. ↑ Дмитрий Виноградов (5.04.04). [Юморист Евдокимов стал губернатором Газета.ру]. Процитовано 12 квітня 2011. {{cite news}}: Перевірте схему |url= (довідка) (рос.)
  13. ↑ Эхо 1 апреля: Юморист Евдокимов всерьёз стал губернатором Алтая [Архівовано 3 вересня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
  14. ↑ Алтай готовится к празднованию 70-летия Германа Титова - ИА REGNUM. ИА REGNUM (ru-RU) . Процитовано 17 серпня 2017. (рос.)
  15. ↑ Алтайская милиция отняла у Евдокимова машины сопровождения. Российская газета. Процитовано 17 серпня 2017. (рос.)
  16. ↑ Михаил Евдокимов Последние 24 часа (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Євдокимов_Михайло_Сергійович&oldid=40430948