Євлогій (Марковський)
| Єпископ Євлогій | ||
 | ||
| Єпископ Євлогій (Марковський) | ||
| ||
|---|---|---|
| 1947 — 24 березня 1951 | ||
| ||
| 5 серпня 1942 — 1946 | ||
| Церква: | Українська автономна православна церква | |
| Попередник: | Інокентій (Тихонов) | |
| Альма-матер: | Житомирське церковне училище | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Євсевій Пилипович Марковський | |
| Народження: | 20 січня (1 лютого) 1878 Волинь | |
| Смерть: | 24 березня 1951 (73 роки) Магопак, штат Нью-Йорк, США | |
| Єп. хіротонія: | 5 серпня 1942 | |
Євлогій (у світі Євсевій Пилипович Марковський[1] або Морковський; 20 січня (1 лютого) 1878, село Хотин (Хоциня), Рівненський повіт, Волинська губернія — 11/24 березня 1951, Магопак, штат Нью-Йорк) — український релігійний діяч, православний єпископ.
Після закінчення церковної школи вступив до церковного училища в Житомирі.
Тривалий час служив у Клевані під Рівне.
Овдовів. Прийняв постриг. Був ченцем Почаївської Лаври.
Після початку Німецько-радянської війни перебував у відомстві Української Автономної Православної Церкви. В деяких джерелах помилково стверджується, що він входив до УАПЦ Полікарпа (Сікорського).
23 липня 1942 хіротонізований на єпископа Вінницького і Подільського, Української автономної православної церкви.
Перебуваючи у Вінниці брав активну участь у розкопках та похованні жертв Вінницької трагедії. За участі місцевого духовенства завершував заупокійні богослужіння. Зокрема на похороні 12 червня 1943 року виголосив такі слова: «Сьогодні ми вознесли свої молитви до престолу Всевишнього за тих, хто при розлуці з життям був позбавлений молитви Божої, хто терпів муки і кинутий у страшні могили. Ці жертви були убиті в таємний спосіб. Кати думали, що їхні лиходійства залишаться навіки таємницею. Ці мученики лежать безмовно тут у могилі своїми тілами, але у них є безсмертна душа. Пам'ять про них житиме у серцях наших завжди…».
Також відомо, що 16 липня єпископ Євлогій звершував похорон у співслужінні єпископа Рівненського і Острозького Федора (Рафальського), 32 священиків, одного протодиякона та диякона. Були присутні представники духовенства з Болгарії (архімандрити Миколай, Йосиф і Стефан), Румунії (митрополит Віссаріон, професори Попеску, Крайніце та Лазар), Фінляндії (пробст Любівурі), Швеції (гавптпастор Цедерберг, пфарер Сандергрен та ін.)
Від весни 1944 — в еміграції. Перейшов у РПЦ за кордоном, член її Синоду.
У 1947 році був призначений єпископом Каракасу і Венесуельським, але на місце призначення не виїхав. Разом з Синодом переїхав до Ново-Корінної пустині в Магопаку (штат Нью-Йорк, США), де й помер 24 березня 1951 року.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 лютого 2017. Процитовано 27 лютого 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- Білокінь Сергій. Публікації часів війни [Архівовано 22 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Ханас Василь. Євлогій (Морковський) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 561. — ISBN 966-528-197-6.
- Евлогий (Марковский) на сайті «Русское православие» (рос.)
- Епископ Евлогий (Марковский Евсевий) (1878—1951) [Архівовано 5 липня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)