Єврейська колонія (Великі Низгурці)
| Єврейська колонія | |
|---|---|
| Країна |  Російська імперія
|
| Область | Київська губернія |
| Район/міськрада | Бердичівський повіт |
| Громада | Пузирецька волость |
| Основні дані | |
| Населення | 196 (1900) |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | |
| Найближча залізнична станція | Бердичів |
Єврейська колонія (рос. дореф. Еврейская колония) — колишня колонія при селі Великі Низгурці Семенівської та Пузирецької волостей Бердичівського повіту Київської губернії.
Наприкінці 19 століття кількість населення становила 196 осіб, з них чоловіків 94 та 102 жінки, дворів — 44[1].
В середині 19 століття у с. Великі Низгурці налічувалося 285 євреїв, які проживали на правах хліборобів-власників[2].
У другій половині 19 століття — слобода Семенівської волості Бердичівського повіту Київської губернії, при селі Великі Низгурці. У селі та слободі налічувалося 320 євреїв. Були синагога та шкіряний завод[3]
Наприкінці 19 століття — колонія Пузирецької волості Бердичівського повіту Київської губернії. Відстань до повітового центру, м. Бердичів, де розміщувалися також найближчі поштово-телеграфна та поштова земська станції — 8 верст, до найближчої залізничної станції Бердичів — 8 верст. Основним заняттям мешканців була торгівля. На хуторі числилося 108 десятин землі, яка належала євреям-хліборобам. Господарство велося за трипільною сівозміною. В колонії були синагога та шкіряний завод з 10 працівниками, що належав євреєві Р. Бейгельману[1].
- ↑ а б Список населенных мест Киевской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська дореф.) . Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ: типографія Іванової, 1900. с. 399. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 9 липня 2023.
- ↑ Л. Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. Україніка (російська дореф.) . Київ: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 287-288. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 9 липня 2023.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 155. (рос. дореф.)
- Низгурцы (Великие Низгорцы). Мой штетл (російська) . 2022. Процитовано 9 липня 2023.