Європейська інтеграція Фінляндії
| Європейська інтеграція Фінляндії |
Європе́йська інтегра́ція Фінля́ндії – процес економічного і політико-правового зближення Фінляндії з європейськими міждержавними структурами, який тривав протягом 60-90-х рр. ХХ ст. і фактично завершився у 1995 р. зі вступом Фінляндії до ЄС.
Початок інтеграції Фінляндії у європейські структури припадає на 1961 р., коли вона стала асоційованим членом Європейської асоціації вільної торгівлі. У 1972 р. було укладено угоду про вільну торгівлю з Європейським економічним співтовариством (ЄЕС), а у 1986 році Фінляндія набула повноправного членства в ЄЕС[1].
Процес євроінтеграції Фінляндії до 1991 р. проходив ускладнено через те, що СРСР негативно ставився до перспективи входження Фінляндії у сферу впливу західних держав. Відносини між Фінляндією і СРСР у другій половині ХХ ст. будувалися на основі політики фінляндизації, виробленої президентом Юхо Куусті Паасіківі у другій половині 40-х рр. ХХ ст. Ця політика полягала у необхідності підтримання близьких відносин з Радянським Союзом задля збереження державного суверенітету шляхом поступки частиною інтересів[2].
На початку 90-х рр. ХХ ст. у зв’язку з розпадом СРСР політика фінляндизації втратила свою актуальність. Перед Фінляндією постала необхідність пошуку нових зовнішніх орієнтирів, що вимагало налагодження відносин з європейським Заходом.
Президент Мауно Койвіста, який спершу дотримувався курсу на фінляндизацію, після розпаду СРСР змінив зовнішньополітичну орієнтацію країни. У день підписання Маастрихтської угоди (7 лютого 1992 р.) він заявив, що Фінляндія спрямовує свій зовнішньополітичний вектор на входження до новопроголошеного Європейського Союзу. Ідея інтеграції активно лобіювалася у фінському парламенті. У березні 1992 р. заявка фінського уряду була передана в Комісію ЄЕС[3].
Остаточно питання про євроінтеграцію було вирішене в ході референдуму 16 жовтня 1994 р. Явка виборців на референдумі склала 74%. За членство Фінляндії у ЄС проголосувало 56,9% (900 тис. чоловік), проти євроінтеграції – 43,1% (700 тис. чол.)[4].
Офіційно входження Фінляндії до ЄС відбулося 1 січня 1995 р. Ті громадяни, які проголосували за входження Фінляндії до ЄС, вважали, що євроінтеграція стане запорукою продовження існування фінської нації. Фінське суспільство, яке, попри налагодження добросусідських відносин з Радянським Союзом в рамках курсу на фінляндизацію, протягом тривалого часу жило у передчутті постійної загрози суверенітету зі Сходу, загалом позитивно сприйняло перспективу нового дипломатичного співробітництва[5]. З іншого боку, інтеграція Фінляндії в європейські структури проходила з паралельним збереженням добросусідських відносин з Росією, передусім у сфері торгівлі[1].
На думку критиків європейського вектора, Фінляндія сьогодні відчуває побічні впливи євроінтеграції. Зокрема, йдеться про явище «розмивання суверенітету». За словами депутата партії «Істинних фінів» Рейо Тоссавайнена, Фінляндія була більш незалежною у складі Російської імперії (1809–1917 рр.), аніж в рамках ЄС: на його думку, законодавство Євросоюзу стоїть вище фінських законів. Подібна точка зору на сьогодні не є поширеною у Фінляндії. Рейо Тосавайнен вважає, що причина цього криється у викривленні сучасної картини фінської історіографії: "Подіям не хочуть давати правильну оцінку, тому що це було б незручно для сучасної еліти"[6].
- ↑ а б Стубб А. Фінляндія, Україна та ЄС. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 17 березня 2015. [Архівовано 2015-04-02 у Wayback Machine.]
- ↑ Голубев А.В. Эволюция термина «финляндизация» в западных политических дискурсах 1960-80-х гг. / А.В. Голубев // Ученые записки Петрозаводского гос. ун-та. – 2011. – №7. – Т.1. – С.8 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 січня 2018. Процитовано 17 березня 2015. [Архівовано 2018-01-27 у Wayback Machine.]
- ↑ Мейнандер Х. История Финляндии: линии, структуры, переломные моменты / Х. Мейнандер; (пер. со швед. З. Линден). – М., 2008. – С.207. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 17 березня 2015. [Архівовано 2015-04-02 у Wayback Machine.]
- ↑ Юссила О. Политическая история Финляндии 1809-2009 / О. Юссила, С. Хентиля, Ю. Невакиви; [пер. с фин.]. – М., 2010. – С.435.
- ↑ Мейнандер Х. История Финляндии: линии, структуры, переломные моменты / Х. Мейнандер; (пер. со швед. З. Линден). – М., 2008. – С.210. Архів оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 17 березня 2015. [Архівовано 2015-04-04 у Wayback Machine.]
- ↑ Финский депутат: в составе Российской Империи Финляндия была более независимой, чем в ЕС. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 17 березня 2015.