Єдлічка Ернст Алоїзович

Єдлічка Ернст Алоїзович
Єдлічка Ернст Алоїзович
Основна інформація
Дата народження	5 червня 1855
Місце народження	Полтава, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія
Дата смерті	3 серпня 1904 (49 років)
Місце смерті	Берлін, Німецька імперія
Громадянство	Німеччина; Російська імперія
Професії	музичний педагог, піаніст, музичний критик
Освіта	Санкт-Петербурзький державний університет і Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Відомі учні	Astri Andersend і John J. McClelland
Інструменти	фортепіано
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Батько	Єдлічка Алоїз Венцеславович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єдлічка.

Ернст Єдличка (Ернест Алоїзович Єдличка, нім. Ernst Jedliczka (24 травня (5 червня) 1855(18550605), Полтава — 3 серпня 1904, Берлін) — російсько-німецький піаніст і музичний педагог. Син Алоїза Едлички.

Біографія

Закінчив фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університету (1876 рік), потім Московську консерваторію (1879 рік) по класу фортепіано під керівництвом Миколи Рубінштейна і Карла Кліндворта.

У 1880–1887 роках викладав Московській консерваторії.

З 1888 року жив і працював в Берліні, професор Консерваторії Кліндворта — Шарвенка.

З 1897 року — Консерваторії Штерна.

Серед його учнів — Ольга Самарофф, Артур Невін, Бруно Зайдлер-Вінклер, Георг Бертрам та ін.

Виступав у складі фортепіанного тріо разом з Карлом Халіром і Хуго Дехертом. Цей склад, зокрема, виконав берлінську прем'єру тріо № 2 Ганса Пфіцнера^[4]. Едличка був одним з провідних пропагандистів творчості молодого Пфіцнера^[5].

Виступав також як музичний критик.

Публікувався в берлінській «Загальній музичній газеті».

Родина

У 1881 році Едличка одружився з Марією Відрінг (Wiedring, 17 травня 1865 — після 1935), дочкою німців, що мешкали у Москві.^[6] Як і її брат Іван та сестра Кароліна, Марія вивчала фортепіано в Московській консерваторії в 1877-1882 роках.^[7] Після смерті чоловіка вона залишалася близькою подругою Ганса Пфіцнера. Їй присвячена фортепіанна думка «Скарга» М. А. Балакірєва (1900).

Література:

Булава Л.М. ЄДЛІЧКИ: нові відомості й доповнення до біографій членів родини // Колонія і прилеглі до неї території (Серія: Історичні райони Полтави). Наукове краєзнавче видання. – Полтава, 2024. – С.226-233.

Примітки

↑ ^а ^б Catalog of the German National Library
d:Track:Q23833686
↑ SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311
↑ В. Едличка // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 505.
d:Track:Q649 d:Track:Q27680201 d:Track:Q7117345 d:Track:Q2910129 d:Track:Q27775816
↑ Hans Pfitzner. Trio für Pianoforte, Violine und Violoncell, F-Dur, op.8. Архів оригіналу за 18 жовтня 2019. Процитовано 3 квітня 2021.
↑ Hans Pfitzner. Sonate für Pianoforte und Violoncell, fis-moll, op.1. Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 3 квітня 2021.
↑ Vogel, Johann Peter. [1] — Springer-Verlag. — С. 171—189. — ISBN 978-3-476-02886-0. Архівовано з джерела 1 серпня 2020
↑ Московская государственная консерватория имени П. И. Чайковского. История — студенты. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 3 квітня 2021.

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q856638_citetype_Q1982918"_data-entity-id="Q23833686">Catalog_of_the_German_National_Library<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q23833686]]</div>-1] а ^б Catalog of the German National Library
d:Track:Q23833686

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513_citetype_Q35127_citetype_Q36524_citetype_Q194166"_data-entity-id="Q29861311">SNAC<span_class="wef_low_priority_links">_—_2010.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q29861311]]</div>-2] SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13433827"_data-entity-id="Q27775816"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Веймарн_Павло_Платонович|В.]]</i>_[[:ru:s:МСР/ВТ/Едличка|Едличка]]_//_''[[:d:Q27680201|Музыкальный_словарь]]'':_''Перевод_с_5-го_немецкого_издания''<span_class="wef_low_priority_links">_/_под_ред._[[:Енгель_Юлій_Дмитрович|Ю.&nbsp;Д.&nbsp;Энгель]]_—_[[:Москва|Москва]]:_[[:ru:Музыкальное_издательство_П._И._Юргенсона|Музыкальное_издательство_П._И._Юргенсона]],_1901._—_Т.&nbsp;2._—_С.&nbsp;505.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q649]][[d:Track:Q27680201]][[d:Track:Q7117345]][[d:Track:Q2910129]][[d:Track:Q27775816]]</div>-3] В. Едличка // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 505.
d:Track:Q649 d:Track:Q27680201 d:Track:Q7117345 d:Track:Q2910129 d:Track:Q27775816

[4] Hans Pfitzner. Trio für Pianoforte, Violine und Violoncell, F-Dur, op.8. Архів оригіналу за 18 жовтня 2019. Процитовано 3 квітня 2021.

[5] Hans Pfitzner. Sonate für Pianoforte und Violoncell, fis-moll, op.1. Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 3 квітня 2021.

[Vogel-6] Vogel, Johann Peter. [1] — Springer-Verlag. — С. 171—189. — ISBN 978-3-476-02886-0. Архівовано з джерела 1 серпня 2020

[7] Московская государственная консерватория имени П. И. Чайковского. История — студенты. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 3 квітня 2021.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]