Єжи Кондрацький
| Єжи Александер Кондрацький | |
|---|---|
| пол. Jerzy Kondracki | |
 | |
| Народився | 1 листопада 1908 Варшава |
| Помер | 13 квітня 1998 Філлах, Каринтія, Австрія |
| Поховання | Повонзківський цвинтар |
| Місце проживання | Варшава |
| Країна |  Республіка Польща |
| Національність | поляк |
| Діяльність | географ |
| Alma mater | Варшавський університет |
| Галузь | географія |
| Заклад | Варшавський університет |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | професор |
| Членство | Польське географічне товариство |
 Єжи Кондрацький у Вікісховищі | |
Є́жи Алекса́ндер Кондра́цький (пол. Jerzy Aleksander Kondracki; 1 листопада 1908, м. Варшава, Російська Імперія — 13 квітня 1998, поблизу Філлаха, Австрія) — польський географ, професор Варшавського університету, автор найпоширенішої версії фізико-географічного районування Польщі.
Займався переважно фізичною географією і картографією. Започаткував і розвинув комплексну галузь досліджень природного середовища, став видатною особистістю в галузі фізико-географічного районування, мав значні досягнення в галузі геоморфології, гідрології, палеогеографії, картографії та методології фізичної і регіональної географії.
Як представник Польщі брав участь у роботі групи експертів ООН із питань стандартизації географічних назв. У 1977–1985 та 1987–1997 роках очолював Комісію зі стандартизації географічних назв за межами Польщі)
Кондрацький був також багаторічним діячем Польського географічного товариства та Комітету історії науки і техніки Польської академії наук.
Народився у Варшаві, в родині вчителя. Навчався у Варшавській гімназії імені Владислава IV[1]. Єжи був скаутом 17-ї варшавської скаутської команди, завдяки чому, як він пізніше казав, вивчив і полюбив географію.
На філософському факультеті Варшавського університету вивчав географію. Закінчив 1931. З 1933 він став асистентом катедри географії Варшавського університету; у 1938 р. за працю «Дослідження з морфології та гідрографії Браславського Поозер'я» здобув ступінь кандидата наук (пол. doktor).
Під час Другої світової війни перебував у німецькому полоні в таборі для військовополонених Oflag II C у Вольденберґу (нині Добєґнев). У таборі читав військовополоненим лекції з географії.
У 1945 році повернувся до Варшави, де почав працювати як доцент катедри географії Варшавського університету. У 1952 році очолив катедру фізичної географії у щойно створеному Географічному інституті Варшавського університету. Наступного року Кондрацький став деканом факультету біології та наук про Землю Варшавського університету. У 1954 році здобув вчене звання доцента, а в 1969 році — професора. У 1970 році став директором Інституту географії Варшавського університету, самостійного підрозділу з правами викладачів (створеного в попередньому році). Коли у 1977 році у Варшавському університеті було засновано факультет географії та краєзнавства, Єжи Кондрацький став директором Інституту фізико-географічних наук на цьому факультеті.
Кондрацький помер на дев’яностому році життя під час самотньої подорожі по Альпах, поблизу Клагенфурта-на-Вертерзе, поблизу італійського кордону. Спочиває на Повонзківському цвинтарі[2].
У 1999 році факультет географії та краєзнавства заснував медаль імені Єжи Кондрацького, яку вручають за заслуги в галузі географії та краєзнавства. Рішення про нагородження медаллю ухвалює рада факультету[3].
- ↑ Nauczyciel nauczycieli.
- ↑ Cmentarz Stare Powązki: KONDRACCY.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Andrzej Richling. 90 lat geografii w Uniwersytecie Warszawskim (PDF).
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
- Prof. zw. dr Jerzy Aleksander Kondracki, [w:] baza „Ludzie nauki” portalu Nauka Polska (OPI) [online] [dostęp 2016-04-10]. (пол.)
- Współcześni uczeni polscy. Słownik biograficzny, red. J. Kapuścik, t. II, Ośrodek Przetwarzania Informacji, Warszawa 1999. (пол.)
- Jerzy Kondracki (1908-1998) [Wspomnienie pośmiertne], Kwartalnik Historii Nauki i Techniki, 44 (1999), nr 3-4, s. 165-170. (пол.)