Перейти до вмісту

Єлизавета Майсенська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Єлизавета Майсенська
нім. Elisabeth von Meißen
бургграфиня-консорт Нюрнбергу
Початок правління:1350
Кінець правління:21 квітня 1375
Попередник:Єлизавета Геннеберзька
Наступник:Маргарита Люксембурзька
Дата народження:22 листопада 1329(1329-11-22)
Місце народження:замок Вартбург, поблизу Айзенаху
Країна:Священна Римська імперія
Дата смерті:21 квітня 1375(1375-04-21) (45 років)
ПохованняГайльсброннський монастирd Редагувати інформацію у Вікіданих
Чоловік:Фрідріх V
Діти:Єлизавета, Беатріса, Анна, Агнеса, Йоганн, Фрідріх, Маргарита, Катерина
Династія:Веттіни, Гогенцоллерни
Батько:Фрідріх II
Мати:Матильда Баварська

Єлизавета Майсенська (нім. Elisabeth von Meißen), також Єлизавета Тюринзька (нім. Elisabeth von Thüringen) або Єлизавета Веттін (нім. Elisabeth von Wettin), (нар. 22 листопада 1329 — 21 квітня 1375) — представниця династії Веттінів XIV сторіччя, донька маркграфа Майсенського та ландграфа Тюринзького Фрідріха II та Маргарити Баварської, дружина бургграфа Нюрнберзького Фрідріха V.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась 22 листопада 1329 року у замку Вартбург, резиденції тюринзьких правителів. Стала первістком у родині маркграфа Майсену і ландграфа Тюрингії Фрідріха II та його дружини Маргарити Баварської, з'явившись на світ на сьомому році їхнього подружнього життя.[1] Мала восьмеро молодших суродженців, з яких дорослого віку досягли брати Фрідріх, Балтазар, Людвіг і Вільгельм[2] та сестри Беатріса й Анна. Їхній дід з материнського боку, Людвіг IV у той час володарював Священною Римською імперією.

Втратила матір у віці 16 років. Батько більше не одружувався. У 1347 році, після смерті тестя, йому була запропонована корона Німеччини, від якої він відмовився на користь Карла Люксембурга.[3] Після кончини Фрідріха III у 1349 році брати Єлизавети правили землями разом.

У віці 25 років узяла шлюб із Фрідріхом Нюрнберзьким, трохи молодшим від неї. Весілля пройшло 7 вересня 1350 року. Наречений був єдиним сином правлячого бургграфа Нюрнбергу Йоганна II Покупця і восени 1357 року наслідував престол. Сучасники відзначали його миролюбність, але разом з тим і рішучість.[4] У подружжя народилося восьмеро дітей:

  • Єлизавета (1358 —1411) — дружина курфюрста Пфальцу Рупрехта, мала дев'ятеро дітей;
  • Беатріса (близько 1360[5] або 1362[6] — 1414) — дружина герцога Австрії Альбрехта III, мала єдиного сина;
  • Катерина (1361[7] — 1409) — у ранньому віці була заручена з Сигізмундом Люксембургом,[8] настоятелька монастиря кларисинок у Гофі у 1391—1409 роках;
  • Анна (близько 1364 — після 1392) — черниця у кларисинському монастирі у Зойслиці;
  • Агнеса (? — після 1430) — дружина барона Фрідріха фон Дабера, згодом — настоятелька монастиря кларисинок у Гофі у 1409—1430 роках;
    Гайльсброннський монастир
  • Маргарита (близько 1367 — 1406) — дружина ландграфа Гессену Германа, мала восьмеро дітей;
  • Йоганн (близько 1369 — 1420) — бургграф Нюрнбергу у 1397—1420 роках, маркграф Бранденбург-Кульмбаху у 1398—1420 роках, був одружений з донькою імператора Священної Римської імперії Карла IV, Маргаритою, мав єдину дитину;
  • Фрідріх (1371 — 1440) — бургграф Нюрнбергу у 1397—1427 роках, маркграф Бранденбург-Ансбаху у 1398—1440 роках, маркграф і курфюрст Бранденбургу у 1415—1440 роках, маркграф Бранденбург-Кульмбаху у 1420—1440 роках, був одружений з Єлизаветою Баварською, мав десятеро дітей.

Оскільки тривалий час у родині народжувались лише дівчатка, Фрідріх V отримав від імператора дозвіл передавати володіння по жіночій лінії. Згодом у сім'ї з'явилися двоє синів, після чого бургграф видав постанови, що забороняли поділ країни більш, ніж на дві частини, аби запобігти дробленню земель.[8]

Подружжя покровительствувало Гайльсброннському монастирю,[8] де згодом і було поховане у маркграфській крипті.[9] Єлизавета померла 21 квітня 1375 року, Фрідріх пережив її більш, ніж на двадцять років.

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Альбрехт II
 
Маргарита Сицилійська
 
Гартман XI
 
Єлизавета Орламюнде
 
Людвіг II
 
Матильда Габсбург
 
Болеслав Суворий
 
Беатріса Бранденбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх I
 
 
 
 
 
Єлизавета Лобдебурзька
 
 
 
 
 
Людвіг IV
 
 
 
 
 
Беатріче Сілезька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Матильда Баварська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Генеалогія Єлизавети Майсенської [1] (англ.)
  2. ↑ Вільгельм I у Саксонських біографіях [2] (нім.)
  3. ↑ Schieckel, Harald, "Friedrich II." in: Neue Deutsche Biographie 5, 1961, стор. 520 [3] (нім.)
  4. ↑ Günther Schuhmann: Friedrich V., Burggraf von Nürnberg. In: Neue Deutsche Biographie. Band 5, Duncker & Humblot, Berlin 1961, ISBN 3-428-00186-9, стор. 523 [4] (нім.)
  5. ↑ Профіль на Thepeerage.com [5] (англ.)
  6. ↑ Генеалогія Беатріси Нюрнберзької [6] (англ.)
  7. ↑ Dieter Veldtrup, Zwischen Eherecht und Familienpolitik. Studien zu den dynastischen Heiratsprojekten Karls IV. (Studien zu den Luxemburgern und ihrer Zeit, Bd. 2), Warendorf 1988.
  8. ↑ а б в Theodor Hirsch: Friedrich V., Burggraf von Nürnberg. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 7, Duncker & Humblot, Leipzig 1877, стор. 373–375. [7] (нім.)
  9. ↑ Гайльсброннський монастир [8] (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єлизавета_Майсенська&oldid=43997842