Єло-Малинський Данило
| Данило Єло-Малинський | |
 | |
| П'ятиріг | |
| Народження: |
1594  Новомалин, Острозький район, Рівненська область, Україна |
|---|---|
| Смерть: |
не раніше 13 жовтня 1656 |
| Країна: |
Річ Посполита |
| Рід: | Єло-Малинські |
| Батько: |
Матвій Єло-Малинський |
Данило Єло-Малинський гербу П'ятиріг (бл. 1594 — після 13 жовтня 1656) — український волинський шляхтич, політичний та військовий діяч Речі Посполитої. Громадський діяч, фундатор православного та греко-католицького монастирів, церков. Представник роду Єло-Малинських.
Брав участь у Хотинській війні 1621 р. Дідич Шумська[1] (13 вересня 1621 року сильно постраждав від татарського нападу[2]), Новомалина. Посади: волинський хорунжий (1628—1649), белзький каштелян (1649—1661), королівський ротмістр, королівський дворянин (1626).
В 1632 році був електором короля Владислава IV Вази від Волинського воєводства. В 1633 був послом від цього ж воєводства на коронаційний сейм. В 1635 був також послом на сейм. Разом із Лаврентієм Древинським за згодою короля Владислава IV Вази заснували у Крем'янці православний Богоявленський монастир із школою, друкарнею і шпиталем. Православний, в 1635 перейшов в унію.
Мав феодальні конфлікти. Зокрема, з князем Владиславом-Домініком Заславським у 30-х роках XVII ст. за глуські ґрунти. Останній оспорював у Єло-Малинського права на Болотковський маєток та на сіножаті в урочищі Бужани, робив це як в судах, так і шляхом збройних нападів на землі Глуської волості (конфлікт не вирішили до середини XVII ст.).[3] Також — з князем Яремою Вишневецьким, озброєні ватаги якого в серпні-жовтні 1637 зробили кілька спустошливих нападів на шумські маєтки Данила. 13 жовтня 1656 р. склав заповіт у Новомалині; зокрема, тіло мали тимчасово поховати у Бистрицькому костелі, потім перепоховати у Шумській унійній церкві.
Син Казимир — волинський хорунжий, депутат Коронного Трибуналу.[4]
- ↑ Szumsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 77. (пол.) — S. 77. (пол.)
- ↑ Сухих Л., Старшко В. Татарський напад на Волинь. — С. 128.
- ↑ Олена Бірюліна, Михайло Довбищенко. Забуті імена… [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.] — С. 3.
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 14 серпня 2014 у Wayback Machine.] — T. 3. — S. 218.
- Олена Бірюліна, Михайло Довбищенко. Забуті УКРАЇНСЬКОЇ історії: шляхетська родина ЄЛО-МАЛИНСЬКИХ. — 15 c.
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 14 серпня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — 820 s. — S. 217—218. (пол.)
- МАЛИНСЬКИЙ (Єло-Малинський) Данило Матвійович [Архівовано 5 лютого 2015 у Wayback Machine.].
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |