Перейти до вмісту

Єлютін В'ячеслав Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Єлютін В'ячеслав Петрович
Народився11 березня 1907(1907-03-11) або 3 листопада 1907(1907-11-03)[1]
Саратов, Саратовська губернія, Російська імперія[2]
Помер5 лютого 1993(1993-02-05)[1] (85 років)
Москва, Росія
ПохованняНове Донське кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР, Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьполітик
Alma materНаціональний дослідницький технологічний університет «МІСС»
Науковий ступіньдоктор технічних наук
Знання мовросійська
ЗакладНаціональний дослідницький технологічний університет «МІСС»
ЧленствоАкадемія наук СРСР і ЦК КПРС
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Автограф
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єлютін.

В'ячеслав Петрович Єлютін (нар. 11 березня 1907(19070311), місто Саратов, тепер Саратовської області, Російська Федерація — 5 лютого 1993, місто Москва) — радянський державний діяч, вчений, міністр вищої і середньої спеціальної освіти СРСР, директор Московського інституту сталі. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1956—1961 роках. Член ЦК КПРС у 1961—1986 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. Доктор технічних наук, професор (1947). Член-кореспондент Академії наук СРСР (з 1962).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині службовця.

Член ВКП(б) з 1929 року.

У 1930 році закінчив Московський інститут сталі імені Сталіна.

У 1930—1933 роках — аспірант, у 1933—1935 роках — в.о. доцента Московського інституту сталі імені Сталіна. Одночасно з 1931 року працював на Челябінському феросплавному заводі, на чолі групи інженерів розробляв технологію виплавки ферохрому.

У 1935—1937 роках — декан факультету, в 1937—1941 роках — заступник директора з наукової і навчальної роботи Промислової академії імені Сталіна в Москві.

У липні — грудні 1941 року — курсант Ленінградського артилерійсько-технічного училища РСЧА. У 1941—1943 роках — артилерійський технік, помічник військового представника мінометного управління Головного артилерійського управління РСЧА із військового приймання.

У 1943—1945 роках — доцент Московського інституту сталі імені Сталіна.

У 1945—1951 роках — директор Московського інституту сталі імені Сталіна.

У 1951—1953 роках — заступник міністра вищої освіти СРСР. У 1952—1985 роках — член Комітету з присудження Ленінських і Державних премій.

9 березня 1954 — 22 червня 1959 року — міністр вищої освіти СРСР.

22 червня 1959 — 16 липня 1985 року — міністр вищої і середньої спеціальної освіти СРСР.

Автор наукових праць з феросплавів, тугоплавких і високотемпературних матеріалів.

З липня 1985 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 5 лютого 1993 року. Похований в Москві на Донському цвинтарі.

Основні праці

[ред. | ред. код]
  • Виробництво феросплавів / В. П. Єлютін, Ю. А. Павлов, Б. Є. Левін, Е. М. Алексєєв. 2-е вид. М.: Державне науково-техн. вид-во літератури по чорній і кольоровій металургії, 1957.
  • Єютін В. П. Вища школа країни соціалізму. М., 1959.
  • Єлютін В. П. Розвиток вищої школи в СРСР. М., 1971.
  • Єлютін В. П., Павлов Ю. А. Високотемпературні матеріали. У 2-х т. М .: Металургія, 1972.
  • Взаємодія оксидів металів з вуглецем / В. П. Єлютін, Ю. А. Павлов, В. П. Поляков, С. Б. Шеболдаєв. - М .: Металургія, 1976.
  • Єлютін В. П. Вища школа суспільства розвиненого соціалізму. М.: Вища школа, 1980.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  2. ↑ Елютин Вячеслав Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єлютін_В%27ячеслав_Петрович&oldid=39522079