Перейти до вмісту

Єне Рейто

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Єне Рейто
угор. Rejtő Jenő Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніугор. Reich Jenő Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдонімP. Howard і Gibson Lavery Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився29 березня 1905(1905-03-29)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Будапешт, Австро-Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1 січня 1943(1943-01-01)[1][2] (37 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Євдакове (село), Кам'янський район, Воронезька область, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
·тиф і гіпотермія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьжурналіст, письменник, письменник наукової фантастики, прозаїк-романіст, драматург Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівугорська Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активностіз 1934
Жанрпригодницькі твори, комедії, оперети, іронічний детектив
Magnum opusThe Lost Cruiserd, The Three Musketeers in Africad, Dirty Fred, the Captaind, The 14-Carat Roadsterd, Q7470654?, The Found Cruiserd, Q465305?, The Blonde Hurricaned, Q111029365?, Q56189224?, Q56392531? і Q111024289? Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Єне Рейто у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Єне Рейте (угор. Rejtő Jenő, справжнє ім'я — Єньо Рейх; 29 березня 1905 — 1 січня 1943) — угорський письменник-фантаст, драматург і журналіст. В кириличному написанні відомий як: Єне Рейте, Єне Рейто або Еньо Рейтьо. Писав під псевдонімами: П. Говард, Гібсон Левері.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 29 березня 1905 року в Будапешті, Угорщина.[3] У 1934 році закінчив театральне училище в Будапешті і вирушив подорожувати країнами Європи. Повернувшись додому, Рейто зайнявся драматургією. Його твори часто користувалися великим успіхом, як це трапилося з оперетою «Хто сміє перемагати» (1934).[4]

Пізніше Єне починає писати пригодницькі романи, засновані на його закордонних подорожах. Молоду людину абсолютно захопила лиха вольниця мешканців великих портових міст: моряки, докери, солдати, симпатичні бурлаки стали героями найнеймовірніших пригод у його численних романах-пародіях. Неповторний пештський гумор підносить книги Рейто над звичайними творами пригодницького жанру.[4] Його твори, пародіюють французький Іноземний Легіон, написані під псевдонімом П. Говард, користувалися видатним успіхом у читачів. Деякі з них розглядалися як наукова фантастика. Єне Рейто також написав велику кількість комедій для кабаре і був редактором в газеті Надькьорут (Велике бульварне кільце).

У 1942 році серйозно хворий Єне Рейто був звинувачений нілашистами у веденні «підривної» діяльності і прямо з лікарняного ліжка відправлений до штрафної роти. Він помер 1 січня 1943 року в трудовому таборі під Євдаковим, на території окупованої Воронезької області.[5]

Ушанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Пам'ять про Єне Рейте пошановується в будапештському кафе Japán[hu], де він був регулярним відвідувачем. У 2001 році в Будапешті на його честь названа вулиця[6], а в 2003 році відбулася виставка, присвячена письменнику у музеї літератури імені Петефі[hu][7]. У 2005 році в серії «Великі угорці» випущена угорська поштова марка з портретом письменника.

Вибрана бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Йти чи померти[8] / угор. Menni vagy meghalni (1937)
  • Зниклий крейсер / угор. Az elveszett cirkáló (1938)
  • Аванпост[9] / угор. Az előretolt helyőrség1939)
  • Невидимий легіон[10] / угор. A láthatatlan légió (1939)
  • Тайфун «Блондинка» (Білявий циклон, Циклон «Блондинка»[11]) / угор. A szőke ciklon (1939)
  • Золотий автомобіль[hu][12] (1940)
  • Карантин у Гранд-готелі[8] (Жах Яви) / (1940)
  • Три мушкетери в Африці[hu] (1940)
  • Проклятий берег[10] (Таємниця алмазного берега[13]) / угор. Az elátkozott part (1940)
  • Орел або решка[9] / угор. Csontbrigád (1941)
  • Пригоди Бруднулі Фреда[14] / угор. Piszkos Fred, a kapitány (1940)
  • Нові пригоди Бруднулі Фреда[15] / угор. Piszkos Fred közbelép (Fülig Jimmy őszinte sajnálatára) (1941)
  • Знайдений панцерник / угор. A megkerült cirkáló (1943)
  • Бабине літо ведмежатника[16] (Місто мовчазних револьверів) / угор. A Néma Revolverek Városa (1969)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Rejtő Jenő (угор.). Архів оригіналу за 19 травня 2019. Процитовано 17 травня 2011.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
  3. ↑ Daily News Hungary website
  4. ↑ а б "Pen name: P. Howard. Jenő Rejtő died 70 years ago". Hungarian Literature Online. 1 January 2013. Retrieved 2 January 2013.
  5. ↑ Tibor Hámori: Piszkos Fred és a többiek... Történetek Rejtő Jenő életéből. [Dirty Fred and the rest of the bunch... Stories from the life of Jenő Rejtő] Ságvári Endre Könyvszerkesztőség, Budapest, 1982. ISBN 9634225020.
  6. ↑ Pictures of Rejto street. Архів оригіналу за 24 лютого 2012. Процитовано 18 червня 2009.
  7. ↑ The Museum of Literature Petőfi. Архів оригіналу за 28 лютого 2009. Процитовано 18 червня 2009. [Архівовано 2009-02-28 у Wayback Machine.]
  8. ↑ а б Ховард, П. Кровь тигра // Карантин в Гранд-отеле, Кровь Тигра, Идти или умереть [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.] / переводчик Е. Егоров. — Москва: Профит, 1993. — 414 с. — 100 000 экз. — ISBN 978-5-462-00875-7.
  9. ↑ а б Ховард, Пол. Аванпост. Орел или решка [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.] = Az előretolt helyőrség / переводчик Е. Егоров. — Москва: Rtrans, 1994. — 384 с. — (Best Novel). — 100 000 экз. — ISBN 985-6032-01-6.
  10. ↑ а б Рэйтё, Е. Проклятый берег. Белокурый циклон. Невидимый легион. Карантин в Гранд-отеле [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.] / переводчик А. Креснин. — Лианда, Интербук-Украина, 1993. — 7000 экз. — ISBN 5-7664-0658-4.
  11. ↑ Рэйте, Ене. Циклон «Блондинка» [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.] = A szőke ciklon / переводчики Т. Воронкина, С. Солодовник. — Москва: Художественная литература, 1993. — 496 с. — (Книги хорошего настроения). — 75 000 экз. — ISBN 5-280-02755-3.
  12. ↑ Рейто, Енё. Золотой автомобиль = A tizennégy karátos autó (Magveto Konyvkiado. Budapest, 1985 (5 kiadas) / переводчик Н. Аретинская. — 1-е изд. на русском. — Дебрецен: Альфёльди, 1989. — 208 с. — ISBN 903-13-2890-2.
  13. ↑ Рейтэ, Енэ. Тайна алмазного берега [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.] = Az elátkozott part / переводчик Т. Воронкина. — Москва: АСТ-Пресс Книга, 2009. — 320 с. — (Книги хорошего настроения). — 7000 экз. — ISBN 978-5-462-00875-7.
  14. ↑ Рейтэ, Енэ. Приключения Грязнули Фреда [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.] = Piszkos Fred, a kapitány / переводчик Т. Воронкина. — Москва: АСТ-Пресс Книга, 2008. — 336 с. — (Книги хорошего настроения). — 7000 экз. — ISBN 978-5-462-00823-8.
  15. ↑ Рейтэ, Енэ. Новые приключения Грязнули Фреда [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.] = Piszkos Fred közbelép (Fülig Jimmy őszinte sajnálatára) / перевод Т. Воронкина. — Москва: АСТ-Пресс Книга, 2008. — 336 с. — (Книги хорошего настроения). — 7000 экз. — ISBN 978-5-462-00698-2.
  16. ↑ Рейтэ, Енэ. Бабье лето медвежатника = A Néma Revolverek Városa / переводчик Т. Воронкина. — Москва: АСТ-Пресс Книга, 2009. — 320 с. — ISBN 978-5-462-00861-0.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єне_Рейто&oldid=44045049